головуючого судді Кота О.В. суддів Попікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення від господарського суду Херсонської області 01.11.2013 та на постанову від Одеського апеляційного господарського суду 24.12.2013 у справі господарського суду № 923/1221/13 Херсонської області за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" 2. Херсонського обласного управління водних ресурсів про визнання недійсним договору про переведення боргу та договору про реструктуризацію боргу за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - Абакумова М.А.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" та Херсонського обласного управління водних ресурсів про визнання недійсним договору про переведення боргу № 1 від 14.04.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та про визнання недійсним договору № 11-33/6 від 15.04.2008 про реструктуризацію боргу, укладеного з Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 у справі № 923/1221/13 (суддя Александрова Л.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі № 923/1221/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) за наслідками розгляду апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 01.11.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі № 923/1221/13 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2002 між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" та структурним підрозділом Херсонського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства - Новотроїцьким управлінням зрошувальних систем був укладений договір підряду № 16 на виконання робіт по виробництву товарної риби, за умовами якого відповідач 2 доручив, а відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання на свій ризик, своїми силами і засобами виконати комплекс робіт по вирощуванню товарної риби (коропових порід) в ставках - накопичувачах Новотроїцького району Херсонської області, які знаходяться на балансі Херсонського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства.

Згідно з наказом Державного агентства водних ресурсів України від 06.05.2011 № 48 Херсонське обласне виробниче управління меліорації та водного господарства перейменовано в Херсонське обласне управління водних ресурсів.

Пунктами 5.1. - 5.3. вказаного договору підряду передбачено, що розрахунки з відповідачем 2 проводяться переважно в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача 2 частинами загальної суми договору згідно з графіком (додаток № 4), а також товарною рибою в межах 5 % від договірного обсягу. Оплатою Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес" за виконані роботи є продукція (товарна риба коропових порід), яку вирощує Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес", використовуючи водосховище понад встановлені договором обсяги. Оплата податку на землю сплачується відповідачем 1 на підставі рахунку, виданого виконавцем, в термін 5 (п'яти) днів після отримання рахунку на розрахунковий рахунок виконавця, щомісячно, починаючи з 01.11.2002 в сумі, вказаній в кошторисі.

24.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір № 1 про переведення боргу, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес" переводить на позивача борг за договором підряду на виконання робіт по виробництву товарної риби № 16 від 23.10.2002, укладеного між відповідачами в сумі 105 776,10 грн.

Указаний договір про переведення боргу укладений за згодою Херсонського обласного управління водних ресурсів від 21.01.2008.

15.04.2008 між Херсонським обласним виробничим управлінням меліорації та водного господарства і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір № 11-33/6 про реструктуризацію боргу, за умовами якого (з урахуванням додатку № 1) позивач зобов'язаний був перерахувати відповідачу 2 прийнятий від відповідача 1 борг у такому порядку: грудень 2008 року - 10 000,00 грн.; грудень 2009 року - 20 000,00 грн.; грудень 2010 року - 75 776,00 грн.

На підставі договору про реструктуризацію боргу позивач перерахував Херсонському обласному управлінню водних ресурсів 10 000 грн. у грудні 2008 року та 20 000 грн. у грудні 2009 року.

Як встановлено судами, про наявність між сторонами господарських зобов'язань на підставі договору підряду договору підряду № 6 на виконання робіт по виробництву товарної риби від 23.10.2002 також свідчить акт звіряння від 17.03.2008, кошторис витрат на виконання робіт по виробництву товарної риби, протокол узгодження договірної ціни на послуги з подачі води, угоди про методи обліку води, графіку розрахунків підрядника по договору підряду, які є додатками №№ 1, 2, 3, 4 до вищезазначеного договору підряду, претензії від 03.02.2003 № 15-03/3-24, від 05.10.2007 № 09-30/1235, договір про реструктуризацію боргу № 11-33/23 від 15.06.2007 з додатками №№ 1, 2 та додатковими угодами від 24.12.2007 і від 08.01.2008.

Посилаючись на те, що при укладенні договору № 1 від 14.04.2008 про переведення боргу та договору № 11-33/6 від 15.04.2008 про реструктуризацію боргу відповідачі ввели позивача в оману щодо наявності між ними зобов'язальних відносин та щодо боргу відповідача 1 перед відповідачем 2 у сумі 105 776,10 грн., фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання вказаних правочинів недійсними на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту введення його в оману щодо наявності зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" перед Херсонським обласним управлінням водних ресурсів по сплаті заборгованості у розмірі 105 776,10 грн. за договором підряду від 23.10.2002 № 16.

В обґрунтування касаційної скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 510, 512, 520 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58, 332 Цивільного кодексу Української РСР. При цьому скаржник стверджує, що оскаржувані рішення не містять обґрунтованих висновків з посиланням на належні докази щодо підстав виникнення боргових зобов'язань відповідача 1 перед відповідачем 2.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: законність змісту правочину; наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; певна спрямованість правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, у зв'язку із ненаданням позивачем господарському суду доказів, які б підтверджували вчинення ним оспорюваних договорів під впливом обману, тобто внаслідок навмисного введення позивача в оману щодо обставин, які впливали на вчинення правочинів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.