головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; від третьої особи: Щербак С.А., представник за дов. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Юкос-М" на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі господарського суду № 901/639/13-г Автономної Республіки Крим за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафа-Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "BRB INVEST" третя особа Закрите акціонерне товариство "Юкос-М" про визнання договору дійсним

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. (складене 11.03.2013 р.) у справі № 901/639/13-г позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано дійсним договір іпотеки нерухомого майна від 14.02.2013 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафа-Термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "BRB Invest" із іншого боку.

Закрите акціонерне товариство "Юкос-М" з посиланнями на ст. 91 ГПК України звернулось до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі № 901/639/13-г вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду з одночасним залученням Закритого акціонерного товариства "Юкос-М" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 901/639/13-г припинено апеляційне провадження за скаргою Закритого акціонерного товариства "Юкос-М" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 р. у справі № 901/639/13-г на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Закрите акціонерне товариство "Юкос-М" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та ухвалу апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 10.02.2014 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 р. задоволено клопотання Закритого акціонерного товариства "Юкос-М" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі № 901/639/13-г, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та ухвалу апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 24.02.2014 р. з'явився представник заявника касаційної скарги. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства "Юкос-М" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 91 ГПК України правом апеляційного оскарження рішення та ухвали місцевого господарського суду наділені сторони у справі, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Зміст названої норми свідчить, що судовим актом, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та обов'язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судом першої інстанції судового акту (рішення, ухвали) є скаржник.

Відповідно до п. 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. (v0007600-11) , якщо при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Приписами ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. (475/97-ВР) , Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі № 01-8/1427 від 18.11.2003р. (v1427600-03) "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" зазначив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Заявник касаційної скарги зазначає, що Закрите акціонерне товариство "Юкос-М" на підставі рішення Арбітражного суду м. Москви від 10.08.2007 р. у справі № А40-11695/07-10-95 (яке визнане в України в судовому порядку та наданий дозвіл суду на його виконання) має першочергове право на нерухоме майно щодо якого було прийнято рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 р. у даній справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012р. (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи розглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд з метою забезпечення прав скаржника на судовий захист його прав та законних інтересів, керуючись нормами, які встановлюють основні засади здійснення правосуддя, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Неправильне застосування норм процесуального права є підставою відповідно до ч. 1 ст. 111-10, 111-13 ГПК України для скасування ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. у справі № 901/639/13-г та направлення справи № 901/639/13-г до Севастопольського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.