Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Мельник С.Р., дов. № 00034/0/14-14 від 24.02.2014 року; Клименко О.А., дов. № 00188/0/14-13 від 24.12.2013 року;

Відповідача: Шадевської Ж.Е., дов. № 30 від 13.12.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року

у справі № 910/5946/13 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

про стягнення 32 388 699,71 грн.

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", просило (з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позовних вимог від 21.05.2013 року) (т. 2, а.с. 29-33) стягнути з відповідача 32 229 440,85 грн. боргу (т. 1, а.с. 4-7).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору генерального підряду № 2-2008 від 28.11.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року провадження у справі зупинено до розгляду пов'язаної справи № 910/9231/13 (т. 3, а.с. 52-53).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 року (т. 3, а.с. 103-106) ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року скасовано, справу передано до місцевого господарського суду для розгляду (т. 3, а.с. 79-82).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року (головуючий Кирилюк Т.Ю., судді Грєхова О.А., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) (т. 3, а.с. 188-194) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 159-164).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 3, а.с. 108-111).

Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" також звернулось з клопотанням в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року до закінчення перегляду справи в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 року касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2014 року, зупинено виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року у справі № 910/5946/13 до закінчення перегляду справи в порядку касації (т. 3, а.с. 106-107).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2008 року між державним підприємством "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" та публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" було укладено договір генерального підряду № 2-2008, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався виконати роботи з реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський", розташованого по вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва, а замовник оплатити їх вартість (т. 1, а.с. 8-17).

Відповідно до п. 3.1.4 договору забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням 5% від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця та сплачується замовником генпідряднику у двотижневий термін після підписання Державною приймальною комісією акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Згідно п. 3.1.5 договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13.1 договору визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

12.01.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору генерального підряду № 2-2008 від 28.11.2008 року, відповідно до якої сторони погодили пункти 3.1.4 та 3.1.5 викласти у наступних редакціях: "Договірне забезпечення зобов'язань позивача у розмірі п'яти відсотків від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця утримуються замовником та сплачуються генпідряднику у двотижневий термін з дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва відповідно до чинного законодавства України"; "Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта готовності об'єкта до експлуатації" (т. 1, а.с. 19-22).

Судами встановлено, що згідно з сертифікатом № 16511051950 від 06.10.2011 року, який виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011 року (т. 1, а.с. 29-33) засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (т. 1, а.с. 28).

12.09.2012 року та 21.01.2013 року публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" зверталось з листами до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (т. 1, а.с. 34, 35).

Листом від 14.02.2013 року державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" повідомило позивача про те, що погашення заборгованості буде здійснено за умови надходження державного фінансування (т. 1, а.с. 36).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором генерального підряду № 2-2008 від 28.11.2008 року виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання в частині сплати суми договірного забезпечення не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 32 229 440, 85 грн., яку останній визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2012 року та довідкою про наявність заборгованості відповідача (т. 1, а.с. 37; т. 3, а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, встановивши факт прийняття об'єкта в експлуатацію та неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором генерального підряду № 2-2008 від 28.11.2008 року, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги про порушення судами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з незалученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України та/або Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів є необгрунтованими, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано обґрунтованих доказів, що прийняття у справі рішення може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб.

Також є неспроможними доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування ст. 853 Цивільного кодексу України з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності зауважень з боку відповідача щодо якості виконаних позивачем підрядних робіт за договором генерального підряду № 2-2008 від 28.11.2008 року.

Посилання заявника касаційної скарги про порушення судами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України є необгрунтованими, оскільки, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" (v_374600-13) згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року).

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі № 910/5946/13 залишити без змін.