Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у справі № 5002-33/2574-2012 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 3 021 276,64 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Станішевський І.С. (дов. від 22.03.2013 р.);

відповідача: Мицик М.В. (дов. від 08.01.2014 р.),

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути із Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 3021276,64 пені та прострочку сплати природного газу отриманого відповідачем за актами прийняття - передачі у січні, лютому та березні 2011 року. Пеня нарахована із 27.07.2011 року до 25.10.2011 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року (суддя Радвановська Ю.А.) позов задоволено, суму пені стягнуто на користь позивача. Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення зазначив, що за зверненням про стягнення пені позивачем порушено спеціальний строк позовної давності, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, проте пунктом 17 додаткової угоди № 2 від 14.11.2012 року, на думку місцевого господарського суду, сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності по договору та додатковій угоді по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки, таким чином суд дійшов висновку, що сторони домовилися про збільшення строку позовної давності у частині стягнення пені за договором № 2057-ПГ-2011 від 28.01.2011 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. (головуючий суддя: Голик В.С., судді: Черткова І.В., Рибіна С.А.), апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року у справі № 5002-33/2574-2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені у сумі 3021276,64 грн. відмовлено. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 30212,80 грн. судового збору.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року у справі № 5002-33/2574-2012 залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акта.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2011 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено договір поставки природного газу № 2057-ПГ-2011.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник передає покупцеві протягом 2011 року у власність природний газ для потреб населення, Міжнародного дитячого центру "Артек", а також установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) з ресурсів видобутих у 2011 році та з ресурсів видобутих у 2009-2010, що знаходяться на зберіганні в Глібовському ПСГ, а покупець приймає та оплачує газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник передає покупцеві протягом 2011 року газ в обсязі до 509700000 куб.м. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється шляхом складання актів приймання-передачі природного газу (пункт 3.4. договору). Постачальник складає загальний двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники сторін (пункт 3.5. договору).

Згідно із пунктом 4.1. договору ціна газу за 1000 куб. м. становить: 375,00 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ - 75,00 грн., разом з ПДВ - 450,00 грн..

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданих рахунків. Пунктом 5.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 25 числа місяця наступного, за звітним відповідно до місячного акту приймання-передачі газу, що укладається сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення остаточного строку платежу покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 8 відсотків суми простроченого платежу.

Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного завершення покупцем (пункт 10.1. договору).

На виконання умов договору постачальник у січні - березні 2011 року поставив покупцеві газ у обсязі 179440543 тис. куб. м. на суму 121687505,10 грн., згідно актів приймання-передачі, які були підписано обома сторонами та скріплено відповідними печатками.

Крім того, 31.03.2011 року між сторонами було підписано та скріплено відповідними печатками акт про внесення змін до акту приймання-передачі природного газу №3 від 30.03.2011 року.

Згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.03.2011 року № 3 обсяг переданого газу становить 82631547 тис. куб. м. на загальну вартість 37 184 196,15 грн.

Також, судом було встановлено, що сторонами під час розгляду справи № 5002-24/2574-2012 (14.11.2012 року) було укладено додаткову угоду №2 до договору від 28.01.2011 року № 2057-ПГ-2011, відповідно до якій покупець визнав заборгованість, що виникла у нього перед постачальником за договором поставки природного газу від 28.01.2011 року № 2057-ПГ-2011 у розмірі 129059949.41 грн., з яких борг - 121 687 505,10 грн., інфляційні нарахування - 2 416 738.95 грн., 3% річних - 4 891 325,36 грн., витрати пов'язані з оплатою судового збору - 64 380,00 грн.

Крім того, сторони додатковою угодою передбачили розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, санкцій за прострочення грошового зобов'язання та судових витрат терміном на десять років (з 2012 по 2021 рік включно) з відстрочкою сплати заборгованості на два роки, що виникла у покупця перед постачальником за договором поставки природного газу від 28.01.2011 року № 2057-ПГ-2011, яку покупець зобов'язується погасити в повному обсязі відповідно до графіку платежів, передбаченого у пункті 8 цієї додаткової угоди.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що загальна сума боргу, яка підлягає реструктуризації, становить 129059949,41 грн. станом на 12.10.2012 року.

Предметом доказування та спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання за договором поставки.

Так, судом було встановлено, що до укладення сторонами за договором додаткової угоди станом на 27.07.2012 року за відповідачем склалася заборгованість за поставлений газ в сумі 121 687 505,10 грн., яка на час звернення позивача з даним позовом до суду не була сплаченою. Позивачем за прострочення оплати було нараховано пеню.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути пеню за прострочення сплати поставленого газу відповідачу за актами приймання-передачі від 27 та 31.01.2011 року, від 25 та 28.02.2011 року, від 30 (зі змінами від 31) березня 2011 року.

Строки оплати зафіксованих цими актами поставок відповідно до п.5.2 договору настали відповідно 25.02.2011 року, 25.03.2011 року, 25.04.2011 року.

Так, з розрахунку вбачається, що неустойку нараховано позивачем за період з 27.07.2011 року по 25.08.2011 року, тобто за 29 днів у розмірі 517295,25 грн. за прострочку сплати заборгованості за газ, отриманий у січні 2011; з 27.07.2011 року по 25.09.2011 року - 60 днів у розмірі 1082831,98 грн. за прострочку оплати заборгованості за газ, отриманий у лютому 2011 року та з 27.07.2011 року по 25.10.2011 року - за 90 днів у розмірі 3021276,64 грн. за прострочку сплати заборгованості за газ, отриманий у березні 2011 року, а всього у розмірі 3 021 276,64 грн.

Одночасно, зі змісту угоди № 2, укладеної сторонами 14.11.2012 року, вбачається, що сторони згоди щодо припинення або зміни зобов'язання відповідача щодо сплати неустойки, яка створилася до укладення угоди, не дійшли, а отже в цій частині новація не відбулася.

Більш того, в угоді сторони обумовили порядок сплати неустойки за період, що передував укладенню угоди (пункт 6 угоди).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже судом зазначалося, оскільки згоди щодо нового порядку нарахування та сплати пені сторони в угоді № 2 від 14.11.2012 року не дійшли, посилання відповідача на припинення зобов'язання в частині стягнення неустойки на підставі статті 604 Цивільного кодексу України є необґрунтованим.

Одночасно, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки вважає, що він сплинув на час прийняття рішення, а також вказував на порушення позивачем вимог статті 232 Господарського кодексу України під час проведення розрахунку її розміру. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України (436-15) .

Статтею 260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Окрім того, ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відтак, ч.6 ст. 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути пеню за прострочення оплати поставленого газу відповідачу за актами приймання-передачі від 27 та 31.01.2011 року, від 25 та 28.02.2011 року, від 30 (зі змінами від 31) березня 2011 року.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

За приписами частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

До місцевого господарського суду публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом про стягнення з відповідача пені 27.07.2012 року згідно поштовому штемпелю на конверті.

Одночасно, пунктом 17 додаткової угоди № 2 від 14.11.2012 року сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності за цим договору та додатковій угоді до нього та зі стягнення неустойки за ними встановлюється тривалістю 3 роки.

Отже, з урахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства, нарахована позивачем пеня підлягає стягненню за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а відтак позовну давність слід обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) ).

Наведене свідчить, що апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку щодо пропуску строку позивачем на звернення до суду про стягнення пені за вказаний період. Вказане дає підстави для скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови.

Касаційна інстанція вважає за можливе залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції, оскільки припустившись помилки щодо мотивів застосування спеціального строку позовної давності господарським судом було прийнято вірне по суті рішення.

З огляду на викладене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 року залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у справі № 5002-33/2574-2012 скасувати. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2013 р. у справі № 5002-33/2574-2012 залишити без змін.