розглянувши матеріали касаційних скарг дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Канарського Михайла Петровича на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 5002-28/2751-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України до Кореїзької селищної ради за участю третіх осіб 1. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2. Дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивача-1 не з'явився - позивача-2 Легендзевич О.Ю. - відповідача не з'явився - третьої особи-1 не з'явився - третьої особи-2 не з'явився - Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В червні 2011 року заступник прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кореїзької селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в якій просив суд визнати недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 262 від 09.04.1999 "Про скасування рішення 31 сесії 21 скликання від 09.11.1994 № 287 "Про закріплення земельної ділянки за санаторієм "Ай-Петрі". Зобов'язати Кореїзську селищну раду повернути земельну ділянку площею 0,7484 га у користування дочірнього підприємства ПАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 (суддя С.О. Лукачов) у справі № 5002-28/2751-2011 у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 (у складі головуючого Євдокімова І.В., суддів Воронцової Н.В., Котлярової О.Л.) вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Канарський Михайло Петрович, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на те, що фактично судом апеляційної інстанції було прийнято рішення про повернення земельної ділянки площею 0,7484 га санаторію "Ай-Петрі" без залучення його до участі у справі як власника цієї земельної ділянки на якій розміщене належне йому на праві власності майно. При цьому, до скарги додано ксерокопію державного акта на право власності на земельну ділянку.

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Фонд державного майна України, Кореїзька селищна рада, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не скористалися правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційні скарги, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Фонд державного майна України, Кореїзька селищна рада, приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В 1992 році було створено Санаторій "Ай-Петрі", який відповідно до його статуту діє на основі господарського розрахунку, є самостійним господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням штампи і входить в об'єднання "Ялтакурорт" (т. 1., а. с.56-67).

Судами попередніх інстанцій вставлено, що 09 листопада 1994 на 31 сесії 21 скликання Кореїзська селищна рада народних депутатів прийняла рішення № 287 "Про зміну меж та закріплення земельної ділянки за санаторієм "Ай-Петрі", відповідно до якого, зокрема, закріплено земельну ділянку загальною площею 9,5062 га за санаторієм "Ай-Петрі" в користування відповідно схеми відводу та геодезичної зйомки 1994 року (т. 1., а. с. 89).

На підставі цього рішення 16 травня 1995 року санаторію "Ай-Петрі" було видано державний акт І-КМ № 003001 на право постійного користування землею площею 9, 5062 га для лікувально-оздоровчих цілей (т. 1., а. с. 52-55).

В 1998 році було створено філію закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі", яка є правонаступником Санаторію "Ай-Петрі" стосовно цивільно-правових відносин (пункт 1.5. Положення про Філію, т. 1., а. с. 68-71).

Відповідно до пункту 2.1., 2.3. Положення про філію закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ай-Петрі", майно філії складають основні, оборотні засоби та інші цінності, закріплені за нею Акціонерним товариством санаторно-курортних закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на праві володіння і користування і є власністю акціонерного товариства. Здійснюючи право володіння і користування філія володіє і користується наданим майном без права розпорядження відповідно до профілю своєї діяльності.

09 липня 1998 року на 3 сесії 23 скликання Кореїзська селищна рада народних депутатів прийняла рішення № 71 яким вилучено із земель санаторія "Ай-Петрі" 3,6465 га, припинено право землекористування на земельні ділянки площею 3,6465 га за санаторієм "Ай-Петрі" з переходом права землекористування до тих, хто раніше отримав державні акти на землю та на Кореїзську селищну раду, надано санаторію "Ай-Петрі" в постійне користування земельну ділянку площею 5,8597 га для обслуговування та реконструкції будівель (т. 1., а. с. 145).

09 квітня 1999 року на 11 сесії позачергового 23 скликання Кореїзська селищна рада народних депутатів прийняла рішення № 262, яким скасовано раніше прийняте рішення 31 сесії 21 скликання від 09.11.1994 № 287 "Про зміну меж та закріплення земельної ділянки за санаторієм "Ай-Петрі", внесено відповідні зміни до державного акту на право постійного користування, виданий санаторію "Ай-Петрі" (т. 1., а. с. 43).

У 2006 році проведено державну реєстрацію статуту дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", відповідно до пункту 1.1. якого підприємство створене одним засновником - ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", згідно із рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (т. 1, а. с. 147-152).

Пунктом 1.2., 1.3. статуту підприємства встановлено, що засновником та власником підприємства є юридична особа за законодавством України - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яка діє на підставі власного статуту. Підприємство є правонаступником дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, що виникли в результаті діяльності філії ДП "Ялтакурорт" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" - санаторій "Ай-Петрі" відносно всього майна, прав та обов'язків, а також зобов'язань стосовно всіх кредиторів та боржників.

Не погодившись із рішенням Кореїзської селищної ради № 262 від 09.04.1999, прокурор звернувся з позовом до суду, в якому послався на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що 09.04.1999 Кореїзька селищна рада прийняла рішення № 262, яким припинено право користування санаторію "Ай-Петрі" філії ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є дочірнє підприємство "Санаторій "Ай-Петрі", щодо земельних ділянок загальною площею 0,7484 га. На думку прокурора, надаючи погодження на вилучення земельної ділянки санаторій "Ай-Петрі" вийшов за межі повноважень, наданих йому установчими документами, а оскаржене рішення не відповідає законодавству, діючому на момент його прийняття.

Судом першої інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на підставі клопотання санаторію "Ай-Петрі", спірним рішенням № 262 Кореїзської селищної ради народних депутатів було переглянуто та скасовано рішення ради від 09.11.1994 № 287, яким, при закріпленні меж за санаторієм "Ай-Петрі", не було виключено площі під цивільними об'єктами, які не відносяться до санаторно-курортного комплексу, а саме: гаражі, приватні домоволодіння. При цьому, радою враховано рекомендації депутатської комісії по містобудуванню, екології, землекористуванню та приватизації.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішення про вилучення та припинення права землекористування земельними ділянками у розмірі 3,6465 га було прийнято Кореїзською селищною радою 09.07.1998 за згодою санаторію "Ай-Петрі" (землекористувача).

Дане рішення Кореїзської селищної ради не є предметом спору у даній справі. До матеріалів справи не надано доказів оскарження та визнання недійсним цього рішення, на підставі якого відбулось вилучення земельних ділянок у розмірі 3,6465 га.

У своєму відзиві на позовну заяву приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначило, що використовуючи свої повноваження, керуючись статтею 27 Земельного кодексу України у редакції 1991 року, відповідно до якої, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі добровільної відмови від земельної ділянки, приватне акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" в особі дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" відмовилось від користування частиною земельної ділянки (т. 1., а. с. 72-74).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції чинній на момент прийняття зазначеного рішення) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки.

Статтею 29 названого кодексу, яка визначає порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою передбачено, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно пунктів 1, 9 статті 9 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення ради щодо вилучення земельних ділянок) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Кореїзська селищна рада мала необхідні повноваження щодо скасування раніше прийнятого нею рішення 31 сесії 21 скликання від 09.11.1994 № 287 "Про зміну меж та закріплення земельної ділянки за санаторієм "Ай-Петрі", оскільки цим рішенням, при закріпленні меж за санаторієм "Ай-Петрі" не було виключено площі під цивільними об'єктами, які не відносяться до санаторно-курортного комплексу, а саме: гаражі та приватні домоволодіння.

В той же час, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішенням ради № 262, яке є предметом даного судового спору, фактично не здійснювалось розпорядження та не припинялось право постійного користування земельними ділянками.

Статтею 152 Земельного кодексу України, яка визначає способи захисту прав на земельні ділянки, передбачено, що саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України, які не належать до осіб, на які покладено функції щодо розпорядження спірними земельними ділянками.

За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 3 своєї постанови № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (v0007600-12) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Місцевий господарський суд при дослідженні обставин, на яких ґрунтуються позовна заява, правильно дійшов висновку, що у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, ані прокурор, ані позивачі не довели порушення прав або охоронюваних законом інтересів держави.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначеним обставинам не надав належної правової оцінки та неправильно застосував норми матеріального права.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.