головуючого:Полякова Б. М. суддів: Коваленка В. М., Короткевича О. Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" та ОСОБА_4 на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року Господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 року у справі № 927/257/13-г за позовом до треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 1) ОСОБА_4; 2) Приватне автотранспортне підприємство "Інтрансавтострой" про Припинення зобов'язань та визнання відсутнім права за участю представників сторін: від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Полевик О.Л.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 р. у справі № 927/257/13-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та приватним виробничо-комерційним підприємством "Інтрансавтострой". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" в дохід державного бюджету 8029,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 р. у справі № 927/257/13-г змінено в частині розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой" та ОСОБА_4 звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просять скасувати зазначену постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 24.07.2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (кредитор), та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Інтрансавтострой" (позичальник), було укладено кредитний договір № 012/03-1/071.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор на положеннях та умовах даного договору, відкриває позичальнику кредитну лінію у розмірі 229752,53 євро, з встановленням строків погашення кредиту згідно графіка погашення, наведеному в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, з 24.07.2003 року до 24.07.2006 року із сплатою 13% річних.

29.12.2004 року між відповідачем (кредитор) та позивачем (позичальником) укладено генеральну кредитну угоду № 010/12/135, згідно якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної угоди і які є її невід'ємними частинами.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати розміру еквіваленту 540000,00 євро. При розрахунку загальної позичкової заборгованості по позичальнику враховується загальна кредитна заборгованість, як за раніше виданими кредитами згідно діючих договорів по відкритих кредитних лініях в іноземній і в національній валюті, так за новими кредитами. Кредитна угода чинна до 24.07.2006 року.

Пунктом 3.2. кредитного договору від 28.03.2005 року, сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору № 010/12-189 від 28.03.2005 року, у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є, зокрема: порука ОСОБА_4, що мешкає в АДРЕСА_1; іпотека приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить на праві власності ПВКП "Інтрансавтострой" та знаходиться в АДРЕСА_2; застава сільськогосподарського обладнання та транспортних засобів.

Додатковою угодою від 28.03.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, зокрема, п. п. 2.2.1., 2.2.2. визначено, що на підставі укладеного кредитного договору № 010/12-189 від 28.03.2005 року позичальнику може надаватись кредит у національній валюті розміром 2000000,00 грн., строком до 29.12.2005 року, із сплатою 17% річних та на підставі укладеного кредитного договору № 012/03-1/071 від 24.07.2003 року позичальнику може надаватись кредит у іноземній валюті розміром 229000,00 євро, із сплатою 13% річних, строк надання до 24.07.2006 р.

Згідно п. 2.7. додаткової угоди від 28.03.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є, зокрема: приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є власністю ПВКП "Інтрансавтострой"; транспортні засоби та сільськогосподарське обладнання, що знаходиться в м. Михайло-Коцюбинському Чернігівського району Чернігівської області та в АДРЕСА_2. Сільськогосподарське обладнання та частково транспортні засоби є власністю ПВКП "Інтрансавтострой", частково транспортні засоби також є власністю майнового поручителя приватного автотранспортного підприємства "Інтрансавтострой"; порука ОСОБА_4

В забезпечення виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по вищевказаним кредитним договорам, 29.12.2004 року між відповідачем та позивачем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватний нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, який відповідно до п. 1.1. забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р. (а також усіх кредитних договорів та додаткових угод, які можуть бути укладені в рамках цієї генеральної кредитної угоди до закінчення строку її дії), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язаний виконати перед іпотекодержателем умови генеральної кредитної угоди з загальним лімітом кредитування 540000,00 євро до 24.07.2006 року, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором.

Як зазначено в додатковій угоді від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, вона підписана від імені банку президентом банку "Аваль" Шпигом Ф.І. та від імені позивача директором ОСОБА_4

Відповідно до п. 7.1. статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" (в редакції, яка діяла станом на 28.04.2005 року - дату укладення спірної додаткової угоди до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року), органами управління банку є загальні збори акціонерів; спостережна рада банку; правління банку.

Пунктом 7.6.2. Статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" визначено, що голова правління банку має право без довіреності здійснювати дії від імені банку та представляти його у всіх українських та іноземних підприємствах, організаціях та установах. Голова правління банку видає довіреності, підписує договори, накази та інші документи.

Згідно з п.п. 7.3.3., 7.6.2 Статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" особою, яка має право виступати від імені банку, в тому числі і підписувати договори, є голова правління банку. Президенту банку не надано повноважень щодо укладення договорів від імені банку і його функціональні обов'язки обмежені лише співпрацею зі спостережною радою, правлінням та акціонерами.

Із довідки № 2116/99 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 03.06.1999 року вбачається, що керівником банку є Деркач О.В.

Згідно довідки № 120-2-0-00/3-1483 від 31.08.2011 року, підписаної головою правління АТ "Райффайзен Банк Аваль" Лавренчуком М.В., громадянину Шпигу Ф.І. в період з 28.04.2002 року по 28.04.2005 року довіреність на підписання та укладення угод не видавалась.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява від Шпига Ф.І., адресована голові правління АТ "Раффайзен Банк Аваль", в якій Шпиг Ф.І. вказує про те, що у зв'язку з наданням до Чернігівського районного суду Товариством з обмежною відповідальністю "Інтрансавтострой" (ОСОБА_4 та ПАТП "Інтрансавтострой") копії (ксерокопії/нотаріально засвідченої копії) додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, укладеної між АППБ "Аваль" та ПВКП "Інтрансавтострой", яка начебто підписана Шпигом Ф.І., і де зазначено його посаду, як Президента АППБ "Аваль", який діє на підставі статуту, повідомляю, що на дату підписання додаткової угоди від 28.04.2005 року Шпиг Ф.І. був народним депутатом України та обіймав посаду президента АППБ "Аваль"; у відповідності до статуту банку не мав повноважень підписувати кредитні договори, в тому числі вищевказану додаткову угоду і не підписував її; про існування додаткової угоди дізнався тільки в серпні 2011 року від працівників АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Постановою помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області від 06.12.2011 року з приводу вчинення директором ТОВ "Інтрансавтострой" злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, в тому числі щодо укладення додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, було відмовлено в порушенні кримінальної справи, зокрема, у зв'язку з відсутністю можливого предмету злочину - оригіналу додаткової угоди.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у президента банку Шпига Ф.І. повноважень щодо підписання спірної додаткової угоди від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного того, що додаткова угода від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 року, протирічить ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому підлягає визнанню судом недійсною.

Так як в мотивувальній частині рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 16/35, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на ту обставину, що додаткова угода від 28.04.2005 року є неукладеною. Аналогічна мотивація зазначена і в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 року у справі № 16/35. Таким чином судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось питання недійсності додаткової угоди від 28.04.2005 року.

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р. у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) про банкрутство позивача.

Тому як вірно встановлено судом апеляційної та першої інстанції заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.