головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі за позовом Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Чернівецького спеціалізованого аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" про стягнення коштів

у червні 2013 року, заступник Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Чернівецького спеціалізованого аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" 6 800 грн. заборгованості за послуги, надані відповідно до умов договору № 267 від 01.09.2008 року у період з листопада 2012 року по червень 2013 року та 235,99 грн. пені.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.07.2013 року позов задоволено у повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2008 року сторони уклали договір № 267, за умовами якого Чернівецький спеціалізований аварійно-рятувальний загін Державної служби з питань надзвичайних ситуацій (правонаступник ДП "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) зобов'язалось організовувати та здійснювати аварійно-рятувальне обслуговування гірничого "об'єкта" на ділянці "Флока" Сокирянського родовища вапняків з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "об'єкті" надзвичайних ситуацій, а також проводити профілактичну роботу із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямовану на поліпшення техногенної безпеки об'єктів та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій, а ТОВ "Ремдор" оплачувати постійне та обов'язкове обслуговування, відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій, згідно наданих підтверджуючих документів (п. 3.12).

За п. 4.1 та 4.2 цього договору, вартість аварійно-рятувального обслуговування складає 10 200 грн. на рік, яка сплачується шляхом щомісячного перерахування коштів згідно з наданим рахунком.

Договір вступає в силу з 01.09.2008 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено в письмовому порядку про припинення його дії (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 зазначеного договору, дія договору може бути припинена у разі виключення гірничого підприємства відповідача з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Перевіряючи доводи позивача та заперечення відповідача щодо правомірності його відмови від послуг за договором та неплатежів у період з листопада 2012 року по грудень 2013 року судом першої інстанції та апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до ст. 25, ст. 29 Гірничого закону України система протиаварійного захисту та безпеки проведення гірничих робіт включає в себе зокрема обов'язкове для усіх гірничих підприємств, незалежно від форм власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговування їх державними аварійно-рятувальними службами, які є складовою частиною єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації технологічного та природного характеру, згідно з Положенням про єдину систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації технологічного та природного характеру, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України № 1198 від 03.08.1998 року (1198-98-п) . Постановою Кабінетів Міністрів України N 1214 від 4 серпня 2000 року (1214-2000-п) затвердженого також Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, до якого включено зокрема і підприємства з видобутку нерудних будівельних матеріалів потужністю понад 50 тис. куб. метрів гірничої маси на рік, а також підприємства, де проводяться підривні роботи, об'єкти, де здійснюється виготовлення найпростіших вибухових промислових речовин, об'єкти транспортного будівництва та спеціальні підземні споруди.

Здійснюючи видобуток нерудних матеріалів шахтним способом відповідач підпадає під визначений постановою Кабінетів Міністрів України N 1214 від 4 серпня 2000 року (1214-2000-п) перелік підприємств, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а тому висновок суд першої інстанції та апеляційного господарського суду про обов'язковість договору для відповідача в силу законодавчих актів є правильним, а рішення про задоволення позову обґрунтованим, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.