головуючого Кравчука Г.А., суддів Мачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. у справі № 904/6172/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" до Приватного підприємства "Сармат" про стягнення суми та вчинення дій, -

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промзбут" (далі - позивач) просило зобов'язати Приватне підприємство "Сармат" (далі - відповідач) повернути примірник "копії №1" технічних умов "Шлаки доменні гранульовані ТУУ 27.1-24601497-002:2008", зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державним підприємством "Кривбасстандартметрологія" за № 02568093/000648, та стягнути з нього 525000,00 грн. на відшкодування вартості користування вказаними Технічними умовами з червня 2009р. по грудень 2009 р., посилаючись на те, що виходячи із умов ліцензійного договору саме цю суму відповідач мав сплатити йому за вказаний період у зв'язку із користуванням вказаними Технічними умовами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 р. (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чоха Л.В., судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), позов задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути позивачу примірник "копії № 1" технічних умов "Шлаки доменні гранульовані ТУУ 27.1-24601497-002:2008", в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та направити справу в цій частині на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідач подав до суду касаційної інстанції відзив, в якому вказує на законність оскаржених рішень та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.05.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено ліцензійний договір, на виконання якого позивач передав, а відповідач отримав невиключну ліцензію на використання технічних умов "Шлаки доменні гранульовані ТУУ 21.1-24601497-002:2008" до 31.12.2009р. на території України, що включає використання їх при виготовленні, продажу продукції, виготовленої на основі зазначених Технічних умов.

Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р. у справі № 2/264-10(9/341-09) вказаний ліцензійний договір визнаний недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. вказана постанова залишена без змін.

Позивач у даній справі просив стягнути спірну суму посилаючись на приписи щодо застосування наслідків недійсності правочину, зазначені у частині 1 статті 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення в частині відмови у позові мотивував тим, що позивачем не доведено відповідність зазначеної у позові суми цінам, які існують за користування подібними документами на момент вирішення спору. Також визнав помилковим обґрунтування спірної суми умовами ліцензійного договору, який визнаний недійсним.

Між тим повністю погодитись із висновками судів не можна виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Разом з тим судами встановлено і позивачем не спростовано, що вказаний ліцензійний договір визнаний недійсним, а відтак висновки судів про те, що спірна сума не підлягає обґрунтуванню умовами такого договору, є правильними, оскільки цивільні права та обов'язки, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, не виникають.

При цьому судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 216 ч.1 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 190 цього кодексу передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно приписів статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, і не наділена повноваженнями досліджувати докази.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, та матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу для задоволення своїх вимог посилався на надані ним суду документи, разом з тим наявні у справі такі документи судами обох інстанцій не досліджені, судами взагалі не перевірялось чи використовував відповідач вказані Технічні умови при виготовленні продукції, не досліджено чи вона продавалась ним.

За вказаних обставин висновки судів про не доведеність відповідності зазначеної у позові суми цінам, які існують за користування майном на момент вирішення спору, є передчасними.

Оскільки вирішення спору в даній справі пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзбут" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 р. у справі № 904/6172/13, скасувати в частині відмови у позові про відшкодування вартості користування вказаними Технічними умовами, справу передати у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.