головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Калін О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південний електротехнічний завод" на рішення та постанову господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 р. Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 р. у справі № 916/1926/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Сістемс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Південний електротехнічний завод" про стягнення 135 121,78 грн.

У липні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 135 121,78 грн. заборгованості за поставлену за договором постачання № 4 від 10.05.2012 р. продукцію, з яких 116,383,96 грн. - сума основного боргу, 18 737,82 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2013 р.(суддя меденцев П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (головуючий - Гладишева Т.Я., судді - Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Південний електротехнічний завод" на користь ТОВ "Енерго Сістемс" 116 383,96 грн. основного боргу, 18 373,82 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 10.05.2012 року між ТОВ "Енерго Сістемс" (постачальник) та ТОВ "Південний електротехнічний завод" (покупець) укладено договір поставки № 4, за яким постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію або інші будівельні матеріали, а покупець зобов'язався прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, визначається в заявках покупця, у рахунках-фактурах постачальника та/або специфікаціях до договору, видаткових накладних (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.6 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках - фактурах на умовах передоплати, протягом 2-х календарних днів від дати виписки рахунку-фактури, якщо інше не вказано у рахунках фактурі, або в терміни зазначені у відповідній специфікації. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 3.7 договору при відстроченні платежу оплата вартості товару (та транспортних послуг, в разі заявлення) здійснюється протягом двох банківський днів з дня отримання товару.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар або підписання акту приймання-передачі; з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики (п.5.2 договору).

Згідно з п. 9.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

На підставі договору № 4 від 10.05.2012 р. за видатковою накладною № РН-0000002 від 20.06.2012 року,, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 58071,11 грн., а за видатковою накладною № РН-0000003 від 22.06.2012 р. - на загальну суму 58312,85 грн.

В матеріалах справи також є рахунок-фактура № СФ - 0000002 від 18.06.2012 р. на суму 58071,11 грн. та рахунок-фактура № СФ - 0000003 від 20.06.2012 р. на суму 58312,85 грн., які містять посилання на договір № 4 від 10.05.2012 р.

За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог та стягнення з відповідача, як основної суми боргу, так і відповідно до п.6.3 договору пеня за весь час прострочення у сумі 18 737,82 грн.

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів неможливо, оскільки вони дійшли до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, вона розглянута судом першої інстанції без участі представника відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, підпис на вищевказаних видаткових накладних не належить директору товариства Каліну О.О., в зв'язку з чим просив призначити у справі почеркознавчу експертизу, а також надав докази того, що директор позивача Вербаногло В.В. в період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р. працював у відповідача заступником директора з виробничих питань, в зв'язку з чим мав доступ до ряду документів, печаток.

Судом апеляційної інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було відхилено, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, добутих в ході відповідного кримінального провадження, щодо підроблення вищевказаних видаткових накладних.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки вони суперечать вимогам ч.1 ст. 41 ГПК України, якою передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Саме таким є питання належності підпису на видаткових накладених Каліну О.О., оскільки вони є єдиними доказами одержання спірної продукції відповідачем і для встановлення цього факту відповідач не зобов'язаний звертатися до правоохоронних органів для того щоб захистити свої права в господарських правовідносинах, оскільки ГПК України (1798-12) визначено інший спосіб встановлення цього факту - шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Враховуючи викладене, судові рішення не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, стягнення судом пені за період з червня 2012 р. по червень 2013 р. суперечить вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обгрунтування такого стягнення п. 6.3 договору поставки № 4 від 10.05.2012 р., яким передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар, указаних в пунктах 3.7, 3.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, є помилковим, оскільки в цьому пункті відсутнє посилання про стягнення пені за весь період прострочення, а тому застосовується правило ч.6 ст. 232 ГК України щодо тривалості періоду, протягом якого нараховується пеня.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати істотні обставини справи, для чого обговорити питання щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи, перевірити правильність нарахування позивачем пені.

В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спірні правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Південний електротехнічний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року у справі за № 916/1926/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.