Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Палій В.М.,

судді Васищака І.М.,

судді Чернова Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Овруцький

гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-

збагачувальний комбінат"

про визнання наказу № 5011-37/5323-2012 від 01.08.2012 р. таким, що не

підлягає виконанню

у справі № 5011-37/5323-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-

збагачувальний комбінат "Кварцит";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Констракшн Матіріалз"

про стягнення 1 037 344,48 грн.,

за участю представників:

від позивача: Криворог І.О. - довіреність у справі,

від відповідача 1: Клєц С.С. - довіреність у справі,

від відповідача 2:не з'явився,

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р., присуджено до стягнення з ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" 744 527,24 грн. основного боргу, 118 374,33 грн. інфляційних нарахувань, 55 328,12 грн. 3% річних. В решті позовних вимог до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" відмовлено. У позові до ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" відмовлено повністю.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано наказ від 01.08.2012 р. про стягнення грошових коштів (а.с.226 т.1).

У серпні 2013 року ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви товариство посилається на те, що на виконання виконавчого напису нотаріуса об'єкт фінансового лізингу вартістю 1 667 747,35 грн. повернуто стягувачу - ТОВ "УніКредит Лізинг", а тому заявлені до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" позовні вимоги у даній справі про стягнення грошових коштів фактично задоволені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. (суддя Гавриловська І.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (головуючий, суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Гончаров С.А.), відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про визнання наказу господарського суду міста Києва № 5011-37/5323-2012 від 01.08.2012 р. таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (перший відповідач) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами двох інстанцій встановлено, що 20.03.2013 р. ВДВС Овруцького РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37119311 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 5011-37/5323-2012 від 01.08.2012 р.

22.04.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі звернення ТОВ "УніКредит Лізинг" вчинено виконавчий напис № 1538 на договорі фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р. про повернення лізингоодержувачем - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" об'єкту фінансового лізингу: навантажувач VOLVO L-180Е, переданий ТОВ "УніКредит Лізинг" (виконавче провадження № 38008102).

Повернення об'єкту лізингу, на думку першого відповідача, свідчить про фактичне задоволення позовних вимог ТОВ "УніКредит Лізинг" до ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" про стягнення 1 037 344,48 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви першого відповідача з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, вказана норма містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, а саме:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як вбачається з матеріалів справи, у першого відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між ним та позивачем договору фінансового лізингу № 41-LD від 19.12.2006 р., а саме сплачувати у визначений договором строк лізингові платежі.

Як встановлено судами у даній справі, перший відповідач допустив порушення виконання грошового зобов'язання, оскільки протягом квітня 2009 р. - квітня 2010 р. не сплачував лізингові платежі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 744 527,24 грн. Факт невиконання цього обов'язку доведено судами під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог. Невиконання першим відповідачем грошового зобов'язання стало підставою для задоволення вимог позивача про стягнення також 118 374,33 грн. інфляційних нарахувань, 55 328,12 грн. трьох відсотків річних.

Так, відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 цього закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, в силу ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Отже, як вірно зазначено судами, внаслідок неналежного виконання договору фінансового лізингу у першого відповідача перед позивачем виникло як речово-правове зобов'язання щодо повернення предмету лізингу з володіння, так і грошове зобов'язання щодо сплати визначених договором лізингових платежів.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Види захисту можливо розглядати як у залежності від способів і форм її здійснення (про форми захисту ст. 16 ЦК України), так і по суб'єктах, які її здійснюють.

Стаття 16 ЦК України визначає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснювати захист цивільних прав можуть і органи нотаріату.

Так, в силу ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадку і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, для захисту свого порушеного першим відповідачем права, звернувся до суду з позовом про присудження у судового порядку виконання першим відповідачем грошового зобов'язання, а до нотаріуса - з вимогою про виконання обов'язку повернути об'єкт лізингу з володіння шляхом вчинення нотаріального напису.

При цьому, як вірно зазначено судами, виконання першим відповідачем обов'язку щодо повернення майна, не звільняє його від виконання грошового зобов'язання за договором зі сплати лізингових платежів, розмір якого встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують правильного застосування судами приписів ст. 117 ГПК України та фактично зводяться до намагання переглянути рішення та постанову, ухвалені у даній справі по суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у у справі № 5011-37/5323-2012 - без змін.