Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення від 18.03.2013 господарського суду Черкаської області та постанову від 10.09.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі № 12/925/16/13-г господарського суду Черкаської області за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд", с. Червона Слобода Черкаської обл. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України про розірвання договору оренди землі в судовому засіданні взяли участь представники:

відповідача третьої особи Кібець С.В., довір.; Шаповалов О.Ю., довір.

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Райагробуд" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі від 18.06.2007 з підстав несплати відповідачем орендної плати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.03.2013 у справі № 12/925/16/13-г (суддя Грачов В.М.) позов задоволено повністю, розірвано договір оренди землі від 18.06.2007, укладений між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішення мотивовано істотним порушенням відповідачем умов договору, яке полягає у систематичній несплаті орендної плати за землю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 (судді: Яковлєв М.Л. - головуючий, Гончаров С.А., Куксов В.В.) вказане рішення скасовано, в позові відмовлено повністю, здійснено перерозподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство ТОВ "Корпорація "Райагробуд", що має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, визначена для розірвання спірного договору обставина не є істотним порушенням умов договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України та не може слугувати підставою для його розірвання.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство). Скаржник зазначає про несплату відповідачем заборгованості зі сплати орендної плати за землю, що є істотним порушенням договору оренди та, відповідно, підставою для його розірвання.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2007 між сторонами був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) на підставі власного рішення від 31.05.2007 року № 2-648 надає, а відповідач (орендар) приймає в платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 8 000 кв. м. по вул. Козацькій, 1/1 під розташування та подальшу експлуатацію житлового комплексу.

Згідно з п. 29 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, а саме щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним (п. 10 договору).

Також обов'язок землекористувачів щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати встановлений ч. 1 ст. 96 ЗК України.

Відповідно до ч.2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки є орендна плата.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку по вул. Козацькій, 1/1 станом на 12.08.2012 становила 186 716,39 грн.

У той же час ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.12.2012 було порушено провадження у справі № 05/5026/1980/2012 про банкрутство ТОВ "Корпорація "Райагробуд".

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 1 ст. 14 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за спірним договором виникла у період 2009-2011 років, тобто до порушення справи про банкрутство, а отже є конкурсною у розумінні Закону про банкрутство (2343-12) . У зв'язку з чим на таку заборгованість розповсюджує дію введений у справі про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів, а її заявлення та погашення відбувається виключно у порядку, встановленому Законом про банкрутство (2343-12) , норми якого є спеціальними та мають пріоритет перед іншими нормами законодавства у регулюванні правовідносин банкрутства.

Враховуючи, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідач (боржник) позбавлений можливості здійснювати погашення конкурсної заборгованості (у т.ч. по орендній платі за землю) інакше, ніж у порядку, встановленому Законом про банкрутство (2343-12) , сам по собі факт несплати такої заборгованості не є істотним порушенням з боку відповідача умов договору оренди землі відповідно до ст. 651 ЦК України.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди є законним та обґрунтованим.

При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2014 у справі № 05/5026/1980/2012 про банкрутство відповідача за результатами попереднього засідання було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено і конкурсні грошові вимоги позивача в сумі 883 062,06 грн. Отже, позивач реалізував своє право на звернення з конкурсними грошовими вимогами до відповідача у справі про банкрутство останнього та набув права на їх задоволення у межах справи про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції, підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд