Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу державного підприємства "Кримські генеруючі

системи"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського

суду від 03.12.2013 року

у справі № 2-30/2708.1-2010 Господарського суду

Автономної Республіки Крим

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю

"Юридична фірма "АРКА"

на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби

Сімферопольського міського управління юстиції

Автономної Республіки Крим

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Юридична фірма "АРКА"

до державного підприємства "Кримські генеруючі

системи"

про стягнення 319 626,28 грн.

та за зустрічним позовом державного підприємства "Кримські генеруючі

системи"

до товариства з обмеженою відповідальністю

"Юридична фірма "АРКА"

про визнання договорів недійсними

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились, відповідача - не з"явились,

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року у справі №2-30/2708.1-2010 (суддя Ейвазова А.Р.) скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 22 серпня 2013 року за вих. № 10/1 задоволено частково, від 17 вересня 2013 року за вих № 6/2 повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного Господарського суду від 03.12.2013 р. (судді - Волков К.В., Борисова Ю.В., Гонтар В.І.) ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, державне підприємство "Кримські генеруючі системи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, за наказом суду, виданим на виконання рішення у даній справі, постановою від 18 березня 2011 року Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.

В подальшому, постановою від 08 квітня 2011 року - виконавче провадження зупинено на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", зважаючи на включення відповідача - боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) (т.5, а.с.92).

Поновлено відповідне виконавче провадження постановою від 08 січня 2013 року Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, враховуючи завершення строку відповідної процедури, встановленої вказаним Законом.

Постановою Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 16 червня 2013 року зупинене виконавче провадження № 25360136, порушене на підставі наказу № 2-30/2708.1-2010, виданого на виконання рішення у даній справі, на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", зважаючи на продовження процедури, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" оскаржило законність дій органу Державної виконавчої служби щодо прийняття такої постанови.

Попередні судові інстанції погодились з тим, що відповідні дії є незаконними виходячи з наступного.

Згідно пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

З рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року (v018p710-12) № 18-рн/2012 у справі № 1-26/2012 вбачається, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого і функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Відповідно до статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Зазначене рішення опубліковано у Офіційному віснику України, 2012, № 98 (29 грудня 2012 року), ст. 3973.

Заборгованість, яка стягувалась з відповідача у даній справі, є заборгованістю з оплати наданих юридичних послуг.

За таких обставин, заборгованість яка підлягає стягненню у даній справі з відповідача, який включений до відповідного Реєстру (т.5, а.с. 27, зворот), не є тією заборгованістю, про яку йдеться у вказаному рішенні Конституційного Суду України.

Враховуюче це, виконавче провадження щодо виконання рішення у даній справі на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було зупинено безпідставно, у зв'язку з чим відповідна постанова Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 16 червня 2013 року про зупинення виконавчого провадження підлягає скасуванню із задоволенням вимог скаржника щодо зобов'язання орган Державної виконавчої служби поновити виконавче провадження та здійснити дії на виконання рішення у даній справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків в частині задоволення вимог скаржника про скасування постанови Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 16 червня 2013 року та зобов'язання органу Державної виконавчої служби поновити виконавче провадження.

Згідно частини 3 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом.

Скаржник просив визнати неправомірною бездіяльність начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо розгляду його скарги від 31 травня 2013 року на бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення у даній справі.

Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що відповідна скарга направлена позивачем органу Державної виконавчої служби ще 31 травня 2013 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та повідомлення про його вручення (реєстровий № 0102412826733, т.5 а.с.8-9), та отримана 06 червня 2013 року Залізничним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції.

Згідно ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження; за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Відповідна скарга мала бути розглянута в строк до 17 червня 2013 року включно (зважаючи на те, що 16 червня 2013 року - останній день строку - неробочий день).

Згідно частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Однак, на момент звернення до суду першої інстанції 22 серпня 2013 року (заява здана відділенню зв'язку № 24 м. Києва для відправлення до господарського суду, т.5 а.с.15), такий строк товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" пропущений і клопотань про його відновлення не подано.

Оскільки клопотань про поновлення не надходило, то і відсутні підстави вважати, що відповідний строк пропущено товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРКА" з поважних причин.

В зв'язку з цим, скарга про визнання неправомірною бездіяльність начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо розгляду його скарги від 31 травня 2013 року на бездіяльність державного виконавця правомірно залишена без розгляду.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу державного підприємства "Кримські генеруючі системи" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року у справі № 2-30/2708.1-2010 залишити без змін.