головуючого Козир Т.П. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Львівської області 07.10.2013 Львівського апеляційного господарського суду 16.12.2013 у справі господарського суду № 914/3143/13 Львівської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" про звернення стягнення на предмет іпотеки

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Гіндрюк Т.С.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

12.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (колегія суддів у складі: Марко Р.І. - головуючий суддя, судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.), позов задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 69/3 від 18.08.2009, а саме нежитлові приміщення позначені на плані літерою 8-1, 8-2, 8-3, 8-4, загальною площею 70,1 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 110, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Габен" на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/42-0-1/91 від 28.07.2011, укладеним в рамках генерального кредитного договору № 69 від 22.12.2006, в сумі 133 479, 45 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 1 066 901, 26 грн. (відповідно до курсу НБУ станом на 07.10.2013 - 7, 9930 грн. за 1 дол. США); спосіб реалізації предмета іпотеки визначено шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною в сумі 1 039 200, 00 грн.; відстрочено виконання даного рішення на 10 місяців.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 914/3143/13 в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду на 10 місяців, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням того, що позивачем судові рішення у даній справі оскаржуються лише в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду на 10 місяців, касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Пунктом 6 статті 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи статті 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 (v0009600-12) роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відстрочку виконання рішення господарського суду не врахував негативні наслідки для ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в його господарсько-фінансовій діяльності відстроченням виконання судового рішення, а взяв до уваги тільки негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, що суперечить вимогам ст. 121 ГПК України, якою передбачено можливість відстрочки виконання рішення лише у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До того ж, судом першої інстанції не зазначено, яким чином сезонний характер діяльності відповідача та показники його фінансової діяльності можуть вплинути (ускладнити виконання рішення або зробити його неможливим у визначений строк) на виконання рішення встановленим господарським судом способом - звернення стягнення на нерухоме майно.

Вказані обставини свідчать про те, що докази у справі досліджувались судом першої інстанції опосередковано, однобічно і лише на користь боржника у справі, заяву якого задоволено, що є порушенням вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та ст. 43 ГПК України, яка визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, і ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені місцевим господарським судом порушення.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення в частині відстрочки виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13 слід скасувати, як такі, що прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм ст. ст. 4-2, 43, 83, 121 ГПК України. З огляду на те, що обставини справи не потребують додаткового дослідження і наявні у матеріалах справи докази не підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк, суд касаційної інстанції вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен".

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 914/3143/13 в частині задоволення заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 на 10 місяців.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Габен" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/3143/13.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 у справі № 914/3143/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Габен" (79011, м. Львів, вул. Персенківка, 19, код ЄДРПОУ 20832731) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9 код ЕДРПОУ 14305909) 11 748, 61 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 11 748, 61 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.