головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Євсікова О.О., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Трускавецької міської ради на рішення та на постанову Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 914/2986/13 господарського суду Львівської області за позовом Прокурора міста Трускавця до Трускавецької міської ради треті особи 1. Приватне підприємство "Фенікс Д"; 2. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт"; 3. ОСОБА_4; про визнання незаконними та скасування абзацу 6 п. 3 та абзацу 6 п.4 рішення Трускавецької міської ради від 25.04.2013 № 510 та рішення Трускавецької міської ради від 20.06.2013 № 541; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2013; застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного від 25.06.2013 шляхом повернення в натурі предмета договору за участю представників сторін:

позивача: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 014715 від 21.01.2013;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: Молчанов А.Г., дов. від 28.02.2013;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.02.2014 № 02-05/54 для розгляду касаційної скарги у справі № 914/2986/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 19.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Євсіков О.О., Іванова Л.Б.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/2986/13 (суддя Синчук М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Новосад Д., судді - Михалюк О., Мельник Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/2986/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Трускавецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Третя особа-2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви від позивача, третіх осіб 1 та 3 на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

25.04.2013 Трускавецькою міською радою прийнято рішення № 510 "Про продаж земельних ділянок", яким (абзац 6 п. 3 рішення) вирішено замовити роботи по проведенню експертних грошових оцінок для продажу земельних ділянок, зокрема, на вул. Шевченка, 1 у м. Трускавці площею 0,0419 га для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2013); покупець - ПП "Фенікс Д".

Також, вирішено затвердити розмір авансового внеску в рахунок оплати ціни земельних ділянок в тому числі ПП "Фенікс Д" за земельну ділянку площею 0,0419 га по вул.Шевченка, 1 - розмір авансового внеску до 20% від нормативної - грошової оцінки землі (абзац 6 п. 4 рішення).

Трускавецькою міською радою 20.06.2013 прийнято рішення № 541 "Про продаж земельних ділянок", яким погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер - 4611500000:01:011:0024) по вул. Шевченка, 1, площею 0,0419 га у м.Трускавець (п. 1 рішення); затверджено вартість земельної ділянки по вул. Шевченка, 1 площею 0,0419 га в сумі 212281,00 грн., 506,64 грн. м2 на підставі експертної грошової оцінки (висновок про ринкову вартість земельної ділянки від 11.06.2013) (підпункт 1.1 рішення); вирішено продати ПП "Фенікс Д" земельну ділянку площею 0,0419 га по вул.Шевченка, 1 для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови (підпункт 1.2 рішення).

Судами досліджено, що при прийнятті вищезазначених рішень (в оскаржуваній частині), рада опиралась на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2013 № 1842305, відповідно до якого за ПП "Фенікс Д" зареєстровано право власності на незавершене будівництво, реєстраційний № 31705446115.

Однак, як зазначили суди, під час розгляду справи № 5015/2987/11 Господарським судом Львівської області (ухвала суду від 20.07.2011) встановлено, що Трускавецька міська рада, як власник земельної ділянки не давала ніяких дозволів на будівництво будь-яких об'єктів (будівель чи споруд) на земельній ділянці площею 0,0419 га по вул. Шевченка в м.Трускавці. Відсутність на вищезазначеній земельній ділянці площею 0,0419 га будівель, підтверджено постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 12.11.2012 у справі № 1324/1093/12, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 876/4071/13.

Окрім іншого, суди зауважили, що рішенням Трускавецької міської ради від 06.03.2008 № 286 затверджено перелік пам'яток архітектури місцевого значення, що мають визначену історичну, містобудівну і художню цінність, серед яких є будівля на вул.Шевченка, 1 у м. Трускавець, а також встановлено охоронні зони з відповідним режимом використання по периметру споруд не менше 20 метрів. Зазначена вище земельна ділянка знаходиться в межах 20-ти метрової охоронної зони будівлі на вул. Шевченка, 1, відповідно до режиму використання охоронних зон, та може використовуватись виключно для обслуговування цієї будівлі.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2003, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" є власником будівлі, яка знаходиться на вул. Шевченка, 1 в м. Трускавець, Львівської області.

Між Трускавецькою міською радою (Продавець) та ПП "Фенікс Д" (Покупець) 25.06.2013 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Продавець, відповідно до рішення Трускавецької міської ради від 20.06.2013 № 541, продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,0419 га, розміщену на території Трускавецької міської ради за адресою: м. Трускавець, вул. Шевченка, 1, Львівської області, кадастровий номер 4611500000:0:011:0024, відповідно до плану земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, як вірно зазначили суди, зауважив, що на спірній земельній ділянці площею 0,0419 га по вул. Шевченка, 1 в м. Трускавець не знаходиться об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а тому Трускавецька міська рада не мала права, без проведення земельних торгів, приймати рішення № 510 та № 541 і, як наслідок, укладати відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, суди виходили з наступного.

Статтею 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень ради) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

З огляду на положення вищезазначеного цивільного та земельного законодавства України, суди обґрунтовано визначились, що розташування на земельній ділянці об'єкта незавершеного будівництва (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2013 № 1842305), який перебуває у власності юридичної особи, не передбачено, як підставу для продажу земельної ділянки не на конкурентних засадах (земельних торгах).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що земельна ділянка по вул.Шевченка, 1 в м. Трускавці площею 0,0419 га без розташованого на ній об'єкта нерухомого майна (саме будівлі або споруди, а не об'єкта незавершеного будівництва), що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, підлягала продажу виключно на конкурентних засадах (земельних торгах) і оскільки на спірній земельній ділянці об'єкт нерухомості не знаходиться, тому Трускавецька міська рада не мала права без проведення земельних торгів приймати рішення № 510 та рішення № 541.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2013 та застосування наслідків недійсності договору шляхом повернення в натурі предмета договору, то зважаючи на вищезазначене, а також положення ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ч. 6 ст. 128 ЗК України, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що суди підставно дійшли висновку про їх задоволення.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи відповідача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Трускавецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 914/2986/13 - без змін.