головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Євсікова О.О., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський"на рішення та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 32/270-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Дніпронафта" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" про витребування майна за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.02.2014 № 02-05/54 для розгляду касаційної скарги у справі № 32/270-09, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 19.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Євсіков О.О., Іванова Л.Б.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 у справі № 32/270-09 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 у справі № 32/270-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Готель "Європейський" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач та третя особа надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Приватним підприємцем - фізичною особою Циковою О.А. (Орендодавець) та ТОВ "Готель "Європейський" (Орендар) 31.12.2008 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/2009, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар - прийняв в тимчасове платне користування строком до 31.12.2009 нежиле приміщення "Діловий центр", загальною площею 1721,4 м2, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22. Приміщення прийнято Орендарем по акту від 01.01.2009.

Також, 31.12.2008 між вказаними сторонами укладений договір оренди обладнання №2/2009, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове, платне орендне користування обладнання, вказане в додатку № 1 до цього договору, строком до 31.12.2009. Дане обладнання передано Орендодавцем та прийнято Орендарем по акту від 01.01.2009. При цьому, перелік обладнання, яке прийнято Орендарем зазначено в окремому додатку № 1 до акта прийому-передачу від 01.01.2009.

12.03.2009 Господарським судом Херсонської області на підставі ухвали від 11.03.2009 видано наказ № 3012/08-1/38-пд-09 про примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду "Гарант" м. Дніпропетровськ від 05.11.2008 на вилучення з незаконного володіння Цикової О.А. та передачу у володіння ТОВ ВФ "Дніпронафта" нерухомого майна, яке складається з: будівлі ділового центру літ. Б-4, загальною площею 1721,4 м2, входу у підвал літ. б1, ґанків літ.б2, б4, б5, приямку літ. б3, пожежних сходів літ. б6, огорожі та мостіння № 1-5, І-ІІІ, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Леніна,22. Зазначений наказ суду виконано, що вбачається з акта та постанови про закінчення виконавчого провадження Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 05.06.2009.

Між ТОВ ВФ"Дніпронафта" (Продавець) та ТОВ "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" (Покупець) 03.07.2009 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність будівлю ділового центру, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22, загальною площею 1721,4 м2.

ТОВ "Готель "Європейський" звернулось до ТОВ ВФ "Дніпронафта" з позовом про витребування майна на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, як вірно зазначили суди, на переконання позивача, при вилученні та передачі у володіння ТОВ ВФ "Дніпронафта" вказаного нерухомого майна було також вилучено і рухоме майно, зазначене в позові, яке належить позивачеві на праві власності і яке не повертається відповідачем.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які входять до предмета доказування у цій справі та на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду в апеляційному порядку, суди з'ясували та перевірили питання передачі рухомого майна відповідно до акту приймання-передачі від 01.01.2009 та дійшли висновку, що перелік спірного майна, яке заявлено позивачем в позовній заяві не відповідає переліку майна, переданого за вищезазначеним актом.

Також, суди взяли до уваги та надали належну оцінку долученим до матеріалів справи ксерокопіям та дублікатам видаткових накладних про придбання спірного майна у третіх осіб; ксерокопіям банківських виписок про перерахування грошових коштів з банківських рахунків в оплату спірного майна; копіям інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей від 06.06.2009, які складені на підставі наказу від 06.06.2009 № 1/06 директора ТОВ "Готель "Європейський"; договору № 2/2009 оренди обладнання від 31.12.2008; копіям фотозображень приміщень майна; копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 25.09.2009; копії висновку експертного економічного дослідження від 15.04.2010 № 55, складеного ПП "Економічна експертиза та аудит".

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вірно зауважили суди, з вищенаведених документів не вбачається, що спірне майно знаходилось в приміщенні ділового центру, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22 станом на момент виконання судового наказу 05.06.2009, а також, що заявлене позивачем майно перебувало у володінні відповідача станом на час пред'явлення позову та прийняття рішення у справі, тобто набуття спірного майна відповідачем за рахунок позивача, що є необхідною передумовою для задоволення позову, виходячи із сутності позовних вимог та приписів ст. 1212 ЦК України.

Крім того, суди дійшли висновку про недоведеність матеріалами справи існування між позивачем, відповідачем та третьою особою договірних відносин стосовно спірного рухомого майна, перелік якого заявлений позивачем в позовній заяві.

Крім того, суди підставно звернули увагу, що враховуючи вищезазначений договір від 03.07.2009 купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ТОВ ВФ"Дніпронафта" (Продавець) та ТОВ "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" (Покупець), на час звернення позивача до суду з даним позовом, власником будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Леніна, 22, загальною площею 1721,4 м2 є третя особа.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суди правильно звернули увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи розгляд справи, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд при перегляді цього рішення, відхиляючи доводи позивача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судових рішень навели правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Європейський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 32/270-09 - без змін.