розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства "АРДАЛ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі господарського суду № 30/380 міста Києва за позовомдочірнього підприємства "АРДАЛ" до 1) державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум" третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбудінвест" про звільнення самовільно зайнятої ділянки за участю представників сторін: позивача - відповідача 1 - відповідача 2 - третьої особи - пр. Дряхлов Є.О. - дов. № 24 від 31.12.13 р. не з'явився пр. Швець Є.І. - дов. № 164/2-НР від 23.12.13 р. не з'явився

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2009 р. у справі № 30/380 за позовом дочірнього підприємства "АРДАЛ" до державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон", товариства з обмеженою відповідальністю " Нерум" про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні ДП "АРДАЛ" права користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести земельну ділянку у придатний для її цільового використання стан шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд, та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення, позовні вимоги задоволено повністю.

15.03.2010 р. господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 30.12.2009 р. було видано відповідні накази.

На підставі ухвали господарського суду м. Києва від 26.02.2013 р. Дочірньому підприємству "Ардал" видано дублікат наказу на виконання рішення господарського суду м. Києва від 30.12.2009 р. № 30/380, а 04.03.2013 р. відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження.

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду міста Києва в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання рішення господарського суду м. Києва від 30.12.2009 р. у справі № 30/380.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2013 р. (суддя Ващенко Т.М.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. (судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Хрипун О.О.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Нерум" про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва від 30.12.2009р. у справі № 30/380 задоволено частково, відстрочено до 22.05.2014 р. виконання вказаного рішення в частині зобов'язання ТОВ "Нерум" привести земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, Голосіївський район, проспект Академіка Глушкова, 9, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:392:0130, у придатний для її цільового використання стан, шляхом знесення самовільно збудованих на ній будівель, споруд, та інших об'єктів нерухомості, демонтажу об'єктів рухомого майна і їх вивезення, а в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями дочірнє підприємство "АРДАЛ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить вказані ухвалу та постанову скасувати, та відмовити повністю в задоволенні заяви ТОВ "Нерум" про відстрочку виконання рішення суду від 30.12.2009р.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Нерум" посилалося на те, що для транспортування морських ссавців, що перебувають на об'єкті, розташованому на спірній земельній ділянці, необхідний строк не менше чотирьох місяців, оскільки такому транспортуванню передують медичний огляд та карантин. Крім того, заявник стверджував, що демонтаж будівель і споруд, що перебувають на спірній земельній ділянці, потребує значного часу та фінансових затрат.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно з ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена господарським судом лише у виключних випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Положеннями п.7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищевикладених положень, попередні судові інстанції дійшли підставного висновку про те, що для виконання рішення суду необхідною умовою є транспортування морських ссавців, які є об'єктами тваринного світу, що підлягають охороні, та відтворенню, що вимагає відповідної тривалої підготовки, а на демонтаж будівель і споруд, що перебувають на спірній земельній ділянці, необхідний значний час, відтак обставини, на які посилається заявник як на підставу відстрочення виконання рішення суду, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення суду.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення суду від 30.12.2009 р., та встановлюючи відстрочку його виконання до 22.05.2014 р., обґрунтовано врахував можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача у разі затягування виконання рішення.

Відтак, все вищевикладене вказує на наявність обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду у даній справі та, відповідно, наявність вказаних вище обставин є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду згідно приписів ст. 121 ГПК України.

Наведені заявником у касаційній скарзі доводи зводяться до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, що не є повноваженням суду касаційної інстанції, а крім того, оцінка доказів вже була предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги дочірнього підприємства "АРДАЛ", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято ухвалу і постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.