головуючого суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення від 19.09.2013 господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 11.12.2013 Дніпротепровського апеляційного господарського суду у справі № 904/4634/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення заборгованості В судове засідання прибули представники сторін: позивача Качур С.А. (дов. від 30.12.2013 № ЦХП-15/80); відповідача Любченко Ю.К. (дов. від 01.01.2014 № 50);

У травні 2013 року позивач - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (надалі - ДП "Укрзалізничпостач") звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця") про стягнення заборгованості у розмірі 39443,61 грн., які не сплачені у повному обсязі за поставлені нафтопродукти по Договору № ЦХП-20210 від 30.12.2009.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 у справі № 904/4634/13 (колегія судів: Татарчук О.В. - головуючий, судді - Ніколенко М.О., Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 (колегія суддів: Чимбар Л.В. - головуючий, судді - Антонік С.Г., Чоха Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ДП "Укрзалізничпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 скасувати, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального права та допущено поршення норм процесуального права, оскільки не застосовано норми міжнародного законодавства, і зокрема норми "Інкотермс" 2000, зазначене призвело до неправильного вирішення спору по суті, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач - ДП "Придніпровська залізниця" заперечив проти її доводів і просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 30.12.2009 між ДП "Укрзалізничпостач" (Постачальник) та ДП "Придніпровська залізниця" (Покупець) укладений Договір № ЦХП-20210, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору; Постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами Покупця на умовах та в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору; Покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено Постачальником (п. п. 1.1., 3.1., 3.3. Договору).

В пункті 3.4. цього Договору сторони погодили, що дата поставки товару визначається згідно умов її поставки, що відображено в Специфікаціях до Договору, і відповідає вимогам Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується в специфікаціях до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Крім цього, сторонами були підписані Додаткові угоди до вказаного Договору, а саме: № 1 від 14.01.2010 (з протоколом розбіжностей), № 2 від 27.07.2010, № 3 від 01.11.2010, № 4 від 28.12.2010, № 5 від 20.05.2011, № 6 від 08.07.2011, № 7 від 31.10.2011, № 8 від 02.11.2011, № 9 від 30.12.2011, № 10 від 16.02.2012, № 11 від 28.04.2012, № 12 від 17.07.2012, № 13 від 26.11.2012 і № 14 від 29.12.2012, якими узгоджені суми, предмети окремих поставок за договором, розміри оплат, змінені реквізити сторін.

На виконання умов цього Договору зі змінами, Постачальник (позивач) поставив на адресу Покупця (відповідача) дизельне паливо відповідно до Специфікацій до Договору № ЦХП-20210 від 30.12.2009: № 5 (термін постачання з 01.05.2012 до 31.05.2012 на суму 37835153,65 грн.), № 12 (поставка з 01.11.2010 до 30.11.2010 на 39421079,12 грн.), № 12а (поставка з 01.11.2010 до 30.11.2010 на суму 6711118,21 грн.), № 6 (поставка з 01.06.2012 до 30.06.2012 на суму 56422972,50 грн.), № 12 (поставка з 01.12.2012 до 31.12.2012 на суму 77609334,12 грн.).

Для проведення розрахунків за поставлене паливо позивачем надано відповідачеві рахунки-фактури: ТОП10-1925 від 14.11.2010, ТОП12-467 від 29.05.2012, ТОП12-520 від 09.06.2012, ФАС12-3168 від 14.06.2012, ТОП12-1238 від 27.12.2012 та сповіщення № 15518 від 14.11.10, № 5547 від 29.05.2012, № 6167 від 09.06.2012, № 6276 від 14.06.2012, № 13755 від 27.12.2012 на загальну суму 36732184,90грн.

Звертаючись з позовом позивач посилається на те, що виставлені рахунки-фактури відповідачем оплачені лише частково на суму 36 732 184,90 грн., несплаченою залишилась сума 39 443,61 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу Україги, ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, виходив з того, що за умовами пункту 3.4. Договору № ЦХП-20210 від 30.12.2009 дата поставки товару визначається згідно умов поставки Товару, що зазначені в Специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" редакції 2000 року. Відповідно до Специфікацій, які є невід'ємними частинами Договору, поставка продукції здійснюється на умовах FСА.

Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" 2000 передбачають обов'язки продавця та покупця щодо продажу товарів при поставці на умовах FCA, відповідно до яких датою поставки продукції вважається дата передачі товару у розпорядження перевізника, тобто дата відправлення цього товару. Оскільки, продукція була направлена залізничним транспортом, то відповідно, документом, який підтверджує передачу продукції перевізнику є квитанція про приймання вантажу, а датою поставки - дата оформлення квитанції.

Разом з тим, умовами Договору № ЦХП-20210 від 30.12.2009, і зокрема в пункті 4.2., сторонами погоджено, що прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 (z0805-08) , (надалі - Інструкція) із складанням "Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою № 5-НП. У випадку, коли виявлено недостачу товару, яка перевищує норми природної втрати та межі відносної похибки, яка застосовується у разі нерівноцінних методів вимірювання, покупець направляє телеграму постачальнику та вантажовідправнику. У подальшому копії телеграм прикладаються до претензійних матеріалів (пункт 4.3 Договору).

Так, наведена у договорі Інструкція, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів та на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх договірних зобов'язань та нормативних документів, судом першої інстанції встановлено, що поставлений позивачем у залізничних цистернах товар не відповідав заявленим обсягам про що складено комерційні акти АА№ 044089/17 від 18.06.2012 (накладна № 33771536, цистерна № 74036625, нестача - 369 кг), АА№ 044090/18 від 18.06.2012 (накладна № 33771494, цистерна № 74733650, нестача - 335 кг), АА№ 015017/1 від 15.06.2012 (накладна № 33716887, цистерна № 71041420, нестача - 136 кг), АА№ 044088/16 від 12.06.2012 (накладна № 33716804, цистерна № 74085077, нестача - 367 кг), АА№036523/34 від 31.12.2012 (накладна № 45473303, цистерна № 79721452, нестача - 311 кг), БН№ 756620/10 від 16.11.2010 (накладна № 33970810, цистерна № 74234048, нестача - 394 кг), АА№ 037587/42 від 15.11.2010 (накладна № 33970809, цистерна № 74005752, нестача - 417 кг), АА№020494/10 від 16.11.2010 (накладна № 33970856, цистерна № 74736786, нестача - 272 кг), АА№ 045157/15 від 15.06.2012 (накладна № 33716861, цистерна № 74751223, нестача - 177 кг), АА№ 016733/20 від 15.11.2010 (накладна № 33970813, цистерна № 79562922, нестача - 297 кг), АА№036064/6 від 14.06.2012 (накладна № 33716903, цистерна № 74926346, нестача - 393 кг), АА№ 036063/5 від 02.06.2012 (накладна № 33575259, цистерна № 73948143, нестача - 277 кг), АА№ 037734/30 від 14.06.2012 (накладна № 33716911, цистерна № 73949737, нестача - 112 кг), у яких зафіксована нестача товару без урахування природних втрат та акти приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП № 36 від 19.06.2012, № 37 від 19.06.2012, № 30 від 16.06.2012, № 33 від 13.06.2012, № 074 від 03.01.2013, № 37 від 17.11.2010, № 81/1 від 16.11.2010, № 20 від 17.11.2010, № 16 від 16.06.2010, № 114 від 16.11.2010, № 26 від 15.06.2012, № 23 від 03.06.2012, № 25 від 14.06.2012, № 74 від 15.06.2012, в яких також підтверджується нестача дизельного палива у кількості 3793 кг (з урахуванням природних втрат) на суму 39443,61 грн.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона виявила зазначені вище обставини або про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

При цьому судами встановлено, що для участі у складанні вищевказаних актів представники постачальника та відправника викликались телеграмами (№ 1780 від 18.06.2012, № 3/601 від 18.06.2012, № 71 від 15.06.2012, № 2 від 15.06.2012, № 1196 від 12.06.2012, № 3/601 від 12.06.2012, № 1411 від 31.12.2012, № 1/1 від 02.01.2012, № 488 від 16.11.2010, № 27/101 від 16.11.2010, № 157 від 15.11.2010, № 2214 від 15.11.2010, № 323 від 16.11.2010, № 201 від 16.11.2010, № 538 від 15.06.2012, № 4539 від 15.06.2012, № 349 від 15.11.2010, № 32 від 15.11.2012, № 930 від 14.06.2012, № 68/8 від 14.06.2012, № 2 від 02.06.2012, № 68/1 від 02.06.2012, № 541 від 15.06.2012, № 2 від 15.06.2012.

Згідно з частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що прийняття товару відбулось з дотриманням нормативно визначеного порядку та умов договору, і належними та допустимими доказами підтверджено недопоставку товару на суму 39443,61 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та, оскільки в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Крім цього, всі доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.