Л. І. Рогач - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Мачульського, за участю представників: прокурора Жук І.К., посв. № 000566 позивача - Зусік Т.В. - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача відповідача - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином); - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином); третьої особи - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року у справі № 6/171-09-4958 Господарського суду Одеської області за позовом Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" до - Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРШИПСЕРВІС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Укртехфлот" про визнання недійсними прилюдних торгів та визнання права власності

06.10.2009 року Чорноморський транспортний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації з/с "Арабатський", оформлених протоколом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ" № 21/8-15-2 від 20.11.2008 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів", та актом державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та про визнання за Державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на з/с "Арабатський", що закріплений на праві господарського відання за Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів".

Прокурор посилався на проведення прилюдних торгів в порушення статей 34, 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження та в порушення права господарського відання Державного підприємства "Укртехфлот" на зазначене майно, що є об'єктом державної власності та перебуває в управлінні Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідачі - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРШИПСЕРВІС" відхилили позов у повному обсязі, вказавши, що реалізацію зазначеного майна здійснено за виконавчими провадженнями про стягнення заборгованості по заробітній платі на загальну суму 6964439 грн.; при проведенні спірних прилюдних торгів виконано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 року № 68/5 (z0745-99) , зареєстрованого в Мін'юсті України 02.11.1999 року за № 745/4038 (із змінами і доповненнями), зокрема, щодо реалізації майна, закріпленого за державним комерційним підприємством на праві господарського відання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2009 року (суддя Демешин О.А.) у позові відмовлено у повному обсязі з огляду на відсутність правових підстав для зупинення виконавчого провадження та реалізації зазначеного у позові майна.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Таран С.В., Туренко В.Б.) здійснено процесуальне правонаступництво Міністерства транспорту та зв'язку України на Міністерство інфраструктури України; рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, передавши справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 25, 27, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пункту 2.1 статті 98, пункту 1 статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом", статей 61 та 64 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки: суди не здійснили процесуальне правонаступництво підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Чорноморської транспортної прокуратури на Чорноморську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області; не залучено до участі у справі Фонд державного майна України та арбітражного керуючого - розпорядника майна Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"; судами не надано оцінки доводам про проведення торгів з порушенням статей 61 та 64 Закону України "Про виконавче провадження", за відсутності повідомлення про накладення арешту органу, уповноваженого управляти державним майном, та з порушенням порядку здійснення переоцінки майна, черговості реалізації майна боржника, щодо якого було порушено провадження у справі про банкрутство та діяла заборона вчиняти дії по відчуженню майна.

Позивач підтримав касаційну скаргу прокурора; відповідачі та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що Господарським судом Одеської області порушено провадження у справі № 2/268-05-11729 про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборону відчуження майна боржника без погодження з розпорядником майна - арбітражним керуючим.

19.07.2007 року Міністерство транспорту та зв'язку України винесло наказ № 623 "Про передачу державного майна", яким під час дії встановленого судом мораторію наказало Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" передати з балансу, а Державному підприємству "Укртехфлот" прийняти на баланс основні фонди, зокрема, судна днопоглиблювального та допоміжного флоту, на виконання якого було складено та підписано акти приймання-передачі.

Разом з тим за змістом довідки інспекції Головного державного реєстратора флоту України № 2-816/902 від 31.03.2008 року земснаряд "Арабатський" у державному судновому реєстрі України зареєстрований за судновласником - Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"; відповідні відомості містилися також у Свідоцтві про право власності на судно серії СЕ № 03244, виданому 29.08.2003 року Одеським морським торговельним портом.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження по стягненню з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" заборгованості по заробітній платі на користь фізичних осіб на суму 10983172,21 грн. Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області передав на реалізацію Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРТ" земснаряд "Арабатський".

14.11.2008 року Державне підприємство "Укртехфлот" звернулося до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Одеській області з листом № 440 про зупинення виконавчого провадження в частині звернення стягнення на майно Державного підприємства "Укртехфлот", в тому числі земснаряду "Арабатський", зазначивши про звернення до господарського суду з позовною заявою про виключення майна з акта опису та звільнення з під арешту, серед якого значився земснаряд "Арабатський", номер ІМО 6611681; відповідних заяв про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження від стягувачів чи боржника за виконавчим провадженням не надходило.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2008 року по справі № 4/174-08-4793 порушено провадження за позовною заявою Державного підприємства "Укртехфлот" про виключення з акта опису та звільнення з під арешту майна, зокрема, земснаряду "Арабатський", номер ІМО 6611681.

20.11.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТ" провело прилюдні торги з реалізації належного Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" майна - земснаряду "Арабатський", переможцем яких за змістом протоколу № 21/8-15-2 від 20.11.2008 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРШИПСЕРВІС", що придбало майно за 411500 грн.

Також судом встановлено, що дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби з приводу здійснення виконавчого провадження та звернення стягнення на спірне майно не оскаржувались заінтересованими особами та не визнавались недійсними чи незаконними в судовому порядку. Разом з тим рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2008 року у справі № 2/212-08-4926 зобов'язано Державне підприємство "Укртехфлот" передати Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" майно, в тому числі земснаряд "Арабатський", як набуте без достатніх правових підстав. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2009 року по справі № 4/174-08-4793 Державному підприємству "Укртехфлот" відмовлено у позові до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" та органу виконавчої служби про виключення з акта опису та звільнення з під арешту майна, зокрема, земснаряду "Арабатський", номер ІМО 6611681.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав на недоведеність порушення положень чинного законодавства при реалізації спірного майна з прилюдних торгів відповідно до підстав поданого позову, позаяк наведені у ньому обставини стосуються дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, а також спростовуються встановленими обставинами справи.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції перевірив обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, та погодився з його висновками за наслідками розгляду спору відповідно до заявлених предмету та підстав позову; доводи апеляційної скарги було відхилено з огляду на те, що позов у даній справі було подано з інших підстав, а, відтак, зазначені доводи судом першої інстанції не розглядались.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначений спосіб, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки сторін виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; за частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; згідно з частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом пункту 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5 (z0745-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038 (z0745-99) , з подальшими змінами та доповненнями, під прилюдними торгами розуміється продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Результатом проведення публічних торгів є визначення покупця-переможця публічних торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу та складання акта про проведення прилюдних торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої видачі свідоцтва про придбання майна.

З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином, а особа, що не є учасником правочину, може звернутися до суду з позовом про недійсність цього правочину з підстав, зазначених у частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України. Господарський суд вирішує спір у межах предмету та підстав позову, що самостійно визначаються позивачем у позовній заяві, та не може вийти за межі визначених предмету та підстав позову, крім випадків, чітко передбачених у законодавстві.

За приписами статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини та розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як визначено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту позовної заяви, даний позов було подано прокурором з підстав порушення органом державної виконавчої служби статей 34, 36 Закону України "Про виконавче провадження" проведенням прилюдних торгів за наявності підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження та в порушення права господарського відання Державного підприємства "Укртехфлот" на зазначене майно, що є об'єктом державної власності та перебуває в управлінні Міністерства транспорту та зв'язку України

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Право господарського відання державних підприємств прирівнюється до права власності із застосуванням деяких обмежень у розпорядженні державним майном, що встановлюються законом і статутами таких підприємств.

За статтею 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. За змістом частини 5 статті 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство має право відчужувати, передавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить.

Зазначені положення Господарського кодексу України (436-15) регулюють господарську діяльність державного комерційного підприємства, натомість, як достовірно встановлено господарськими судами та не заперечується прокурором, 20.11.2008 року відбулися прилюдні торги, за результатами яких реалізоване арештоване нерухоме майно, належне державному підприємству, в межах виконавчого провадження для погашення заборгованості по заробітній платі на користь фізичних осіб на суму 10983172,21 грн.

За змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій, передбачений зазначеним Законом, не поширюється на виконання Державною виконавчою службою рішень щодо заробітної плати.

За положеннями статей 1 та 2 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів провадиться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, та інших законів, органами державної виконавчої служби.

Складовою виконавчого провадження є звернення стягнення на майно боржника; за статтею 52 Закону "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Главою 5 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) визначено особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи та зазначено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Підпунктом 5. 11 Інструкції про проведення виконавчих дій встановлено, що: прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. До заявки додаються: копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначене статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника.

Безпосередньо порядок продажу арештованого майна визначено статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження", за якою реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Також умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5 (z0745-99) .

Пунктом 2.1. Тимчасового положення надано визначення арештованого майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. В свою чергу, відповідно до пункту 2.2. Тимчасового положення, прилюдними торгами є продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. У відповідності до пункту 3.1. вказаного Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону; за статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Відповідно до вимог частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до 6.1. вказаного вище Тимчасового положення, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

За приписами пункту 7 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі подання до суду позову про виключення майна з акта опису та арешту; згідно зі статтею 36 вказаного Закону постанова про зупинення виконавчого провадження зі зазначених підстав виноситься не пізніше наступного дня, коли державному виконавцю стало відомо про такі обставини. Разом з тим аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Інструкції про проведення виконавчих дій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, відсилаючи при цьому до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів. Відповідно до положень статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій). Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Виходячи з правової природи оспорюваних торгів та зі змісту частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. При вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. (Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 року у справі № 6-116цс12).

Таким чином, господарські суди вірно визначили, що у даному випадку має місце примусова реалізація майна державного підприємства органом державної виконавчої служби та обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення законодавства, яке регулює порядок примусової реалізації майна державних підприємств (в тому числі й належного їм на праві господарського відання), в межах виконавчого провадження; відмовляючи у позові, суди виходили з підстав, наведених у позові, та недоведеності матеріалами справи тих порушень положень наведеного вище законодавства при організації та проведенні спірних прилюдних торгів, на які зазначав позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно встановлених судами обставин справи та зводяться до переоцінки цих обставин; разом з тим у касаційній скарзі скаржник посилається на ті підстави недійсності прилюдних торгів, які у позові не наводились, місцевим господарським судом не розглядались та, відповідно, виходили за межі апеляційного та касаційного перегляду справи.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.