на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 р. по справі № 5023/5353/12 господарського суду Харківської області за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ТОВ " Компанія з управління активами " Фінекс- Капітал", третя особа Шевченко Владислав Валерійович про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, нерухоме майно - квартиру № 54, по вул. Фрунзе, буд.11 у м. Харкові, шляхом визнання за ПАТ "ОТП Банк" права її продажу будь-якій особі - покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки суб"єктом оціночної діяльності /звіту про експертну грошову оцінку/, з наданням всіх повноважень продавця, для задоволення вимог ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007 р. у сумі 121802 євро 46 центів, що еквівалентно Доповідач - суддя Куровський С.В.

1235846,01 грн./ за курсом НБУ станом на 12.11.2012 р./ та складається із заборгованості за кредитом - 85 671 євро 75 центів, що еквівалентно 869 252,48 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 36130 євро 71 цент, що еквівалентно 366593,53 грн. та всіх витрат, пов"язаних із збереженням та реалізацією предмету іпотеки із застосуванням способу його реалізації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2013 по справі № 5023/5353/12 /суддя: Яризько В.О./ позов задоволено частково. Звернуто примусове стягнення на нерухоме майно - квартиру № 54, по вул. Фрунзе, буд.11 у м. Харкові, яке належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю " Компанії з управління активами " Фінекс - Капітал " шляхом визнання за ПАТ "ОТП Банк" права її продажу будь-якій особі - покупцеві за початковою ціною продажу в сумі 676286 грн. з наданням всіх повноважень продавця, для задоволення ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007 р. у сумі 121802 євро 46 центів, що еквівалентно 1235846,01 грн./ за курсом НБУ станом на 12.11.2012 р./ та складається із заборгованості за кредитом - 85 671євро 75 центів, що еквівалентно 869 252,48 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 36130 євро 71 цент, що еквівалентно 366593,53 грн. та всіх витрат, пов"язаних із збереженням та реалізацією предмету іпотеки із застосуванням способу його реалізації, а також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 24716, 92 грн., а також витрати на оплату судової оціночної експертизи в сумі 3095,40 грн. В задоволенні позовних вимог в частині визначення ціни реалізації предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності /звіту про експертну грошову оцінку/- відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 /судді: Лакіза В.В., Плахов О.В., Шевель О.В./ апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" задоволена, рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013 скасоване та прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк " просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. посилаючись на те, що апеляційна постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ " Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 - без змін, оскільки висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду від 28.01.20142014 розгляд касаційної скарги було відкладено на 11.02., ухвалою Вищого господарського суду від 11.02.2014 продовжено строк розгляду справи та розгляд касаційної скарги відкладено на 18.02.2014.

Заслухавши доповідь судді - Куровського С.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ "ОТП Банк" та Шевченко Владиславом Валерійовичем /позичальник, третя особа по даній справі / укладено кредитний договір № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007 р., відповідно до умов якого позивачем було надано позичальнику кредитні кошти у сумі 135 000,00 євро на споживчі цілі, з датою повернення кредиту 01.06.2017 р. та із сплатою процентів у розмірі 12,99% річних /а.с.11 т.1/.

Відповідно до п. 4 кредитного договору сума кредиту та нарахованих процентів погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору, при цьому щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами, а погашення процентів - в повному обсязі на залишок заборгованості по кредиту.

В подальшому між сторонами кредитного договору були укладені додаткові договори від 26.07.2007, від 17.12.2007, від 01.04.2009 до кредитного до договору № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007, якими вносились зміни, зокрема, додатковим договором від 01.04.2009 сторони погодили з 01.02.2010 фіксовану процентну ставку 13% річних та узгодили графік погашення платежів.

Крім того відповідно до п. 2.1.4 додаткового договору від 01.04.2009р., банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують на момент укладання цього додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між банком та позичальником, чи між банком та третіми особами в майбутньому (надалі - "Вимога"). При цьому зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів, з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання та перераховані кредитні кошти позичальнику, що підтверджується кредитною заявкою та випискою банку /а.с. 57-58 т.1/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, викладених в рішенні / а.с.191-197т.1/.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач ТОВ " Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" набуло право власності на спірне майно, оскільки придбало його в процедурі ліквідації у справі про банкрутство ФОП Шевченко В.В. /третя особа по даній справі/, а аукціон з продажу майна банкрута та/або договір купівлі-продажу недійсними не визнані, в матеріалах справи відсутні докази розірвання даного договору купівлі-продажу, а відтак у позивача відсутні правові підстави щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру № 54, по вул.Фрунзе, буд.11 у м. Харкові, що належить на праві власності відповідачу - ТОВ " Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", який набув право на це майно та володіє ним на законних підставах./а.с.49-61 т.2/.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, позичальник Шевченко В.В. /третя особа по даній справі/, в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснювала погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом у строки та розмірах, що передбачені кредитним договором.

Позичальник Шевченко В.В. припинив здійснювати сплату платежів з 01.09.2009, що стало підставою вимагати дострокового погашення зобов'язань за кредитним договором /а.с. 59 т.1/.

Станом на 12.11.2012 заборгованість по кредиту складає 85671,75 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 869252,48 грн.; заборгованість по відсоткам складає 36130,71 євро, що за курсом НБУ станом на 12.11.2012 еквівалентно 366593,53 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом першої інстанції, 01.06.2007р. між позивачем /іпотекодержатель/ та позичальником Шевченко В.В. /іпотекодавець/ був укладений договір іпотеки № PCL-CNK 700/590/2007-2, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно,а саме, квартиру кв.54, в буд.11 по вул. Фрунзе, в м. Харкові в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007.

Відповідно п. 5.2 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя на таке відчуження.

Заборона відчуження предмету іпотеки - квартири, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе 11, кв. 54, зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також обтяження зареєстровано в Державному реєстрі іпотек /а.с. 25, 26 т.1/.

Як вбачається із даних інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно та було встановлено судом, станом на 26.03.2013 право власності на спірну квартиру, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Фрунзе 11, кв. 54, зареєстровано за ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал"/ відповідач по даній справі/, код 34333275, на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2011.

Крім того, 22.03.2010 р. відносно ФОП Шевченко В.В. /третя особа по даній справі/ було порушено провадження по справі про банкрутство, постановою господарського суду Харківської обл. від 21.12.2010 р., яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р., ФОП Шевченко В.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Вищого господарського суду України від 27 грудня 2011 р. зазначені вище постанови суду першої та апеляційної інстанцій скасовані, як такі, що прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи, з неналежним застосуванням норм законодавства і висновки суду щодо визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є передчасними, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2012 р. заяву ФОП Шевченко В.В. про визнання банкрутом залишено без розгляду.

За загальним положенням Цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Наявність заборгованості за кредитним договором СNL 700/590/2007 від 01.06.2007 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним забов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає і з підстав, передбачених ст. 12 даного закону.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічні положення містить ст. 19, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 7 Закону України "Про іпотеку", а також умови Договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (1255-15) . У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (1255-15) .

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом (1255-15) .

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву "право слідування".

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реалізація майна банкрута, що є предметом іпотеки, у межах ліквідаційної процедури, здійсненої з порушення вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , без припинення обтяжень, не припиняє іпотечний договір, тому іпотека зберігає чинність при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи, отже на нього може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Таким чином, у зв"язку з невиконання позичальником умов кредитного договору, враховуючи положення Іпотечного договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PCL-CNK 700/590/2007-2 від 01.06.2007р., вірно встановлено спосіб реалізації майна шляхом надання йому права продажу предмету іпотеки, що не суперечить положенням Закону України "Про іпотеку" (898-15) та іпотечному договору № PCL-CNK 700/590/2007-2 від 01.06.2007, в якому сторони погодили право банку на продаж предмету іпотеки від свого імені (п. 6.4.1), а також вірно визначено початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 р.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач ТОВ " Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" набуло право власності на спірне майно, оскільки придбало його в процедурі ліквідації у справі про банкрутство ФОП Шевченко В.В. /третя особа по даній справі/, а аукціон з продажу майна банкрута та/або договір купівлі-продажу недійсними не визнані, в матеріалах справи відсутні докази розірвання даного договору купівлі-продажу, а відтак у позивача відсутні правові підстави щодо звернення стягнення на нерухоме майно- квартиру № 54, по вул.Фрунзе, буд.11 у м.Харкові, що належить на праві власності відповідачу - ТОВ " Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", який набув право на це майно та володіє ним на законних підставах, а тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 підлягає скасуванню.