Овечкін В.Е. - головуючого, Васищак І.М., Чернов Є.В. за участю представників: публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" товариства з обмеженою відповідальністю "Елоімпекс" розглянув касаційну скаргу Сімонова Є.О. Жуков М.О. товариства з обмеженою відповідальністю "Елоімпекс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 910/12278/13 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елоімпекс" до третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Елотек" про визнання поруки припиненою

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. (суддя Полякова К.В.) у задоволені позову про визнання поруки припиненою відмовлено.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору поруки та додаткової угоди № 1 поручитель був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та договору № 1 про переведення боргу, тому суд визнав безпідставними твердження про збільшення обсягу його відповідальності як поручителя без його на те згоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. залишено без зміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елоімпекс" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити, визнавши припиненою поруку.

Скаржник доводить, що порушено вимоги ч.І ст.43 ГПК України та ч.І ст. 554 ЦК України: не надано належної оцінки факту збільшення обсягу відповідальності позивача шляхом укладення сторонами Кредитного договору без згоди позивача Додаткової угоди № 9 від 30.11.2010 р. до Кредитного договору; зміна основного зобов'язання Додатковою угодою № 9 від 30.11.2010 р. до Кредитного договору безпідставно прирівняна судами до абсолютно іншої зміни основного зобов'язання на підставі Договору про переведення боргу від 09.11.2009 р. до Кредитного договору. Судом не надано оцінки підставам заявленого позову, а саме збільшенням обсягу відповідальності у зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 9 від 30.11.2010 р. до Кредитного договору, а не Договору про переведення боргу від 09.11.2009 р. до Кредитного договору.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елопро" був укладений кредитний договір № 182/08.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надавати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює USD 3500000 у порядку і на умовах, визначених цим договором.

На виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором банком надано ТОВ "Елопро" кредитні кошті у розмірі 3500000 доларів США, що підтверджено меморіальними ордерами № 001RVC1082490003/304 від 05.09.2008 року та № 001RVC1082690001/245 від 25.09.2008 року.

Протягом строку дії кредитного договору сторонами укладено низку додаткових угод до нього, а саме:

- 05.09.2008 року укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої позичальнику видано транш у розмірі 2265000 доларів США;

- 25.09.2008 року укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої позичальнику видано транш у розмірі 1235000 доларів США;

- 29.07.2009 року укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 31.08.2009 року;

- 27.08.2009 року укладено додаткову угоду № 4, відповідно до якої, сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.09.2009 року;

- 05.10.2009 року укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої, починаючи з 30.09.2009 року до 31.10.2009 року сторонами встановлено новий розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк у розмірі 3 ninth Libor плюс 9,7 %.

09.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елопро", Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Елотек" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" укладений договір № 1 про переведення боргу за кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року та внесення змін до кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року.

Відповідно до п.1.1 договору про переведення боргу, первісний боржник - ТОВ "Елопро" за згодою банка, як кредитора, переводить свої зобов'язання по поверненню боргу за кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року, укладеним між первісним боржником та банком, а новий боржник - ТОВ "Група компаній "Елотек" замінює первісного боржника у зобов'язаннях первісного боржника, що виникли або можуть виникнути на підставі кредитного договору та таким чином приймає на себе обов'язки первісного боржника за кредитним договором.

У подальшому між ТОВ "Група компаній "Елотек", як новим боржником, та ПАТ "Універсал Банк" також укладено декілька додаткових угод до кредитного договору № 182/08.

Так, 31.05.2010 року укладено додаткову угоду № 6, якою сторони виклали кредитний договір в новій редакції, встановили строк повернення кредиту до 31.08.2010 року. При цьому, п. 3.3 зазначеної додаткової угоди встановлено, що позичальник підтверджує свої зобов'язання за договором та підтверджує заборгованість за кредитом в загальній сумі 3339402,16 долари США.

31.08.2010 року укладено додаткову угоду № 7, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 15.10.2010 року.

15.10.2010 року укладено додаткову угоду №8, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.11.2010 року.

30.11.2010 року укладено додаткову угоду № 9, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.04.2011 року.

19.05.2011 року укладено додаткову угоду № 10, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.10.2011 року. Пунктом 5.3. зазначеної додаткової угоди встановлено, що позичальник підтверджує свої зобов'язання за договором та підтверджує заборгованість за кредитом в загальній сумі 3283402,16 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом.

28.10.2011 року укладено додаткову угоду № 11, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.11.2011 року.

30.11.2011 року укладено додаткову угоду № 12, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 31.05.2012 року.

31.05.2012 року укладено додаткову угоду № 13, відповідно до якої сторонами змінено строк повернення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 30.11.2012 року.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елоімпекс" 05.09.2013 року укладено договір поруки № SU-1/182/08.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ "Елопро" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно п. 1.2 договору поруки поручитель засвідчив, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними, зокрема: сума основного договору - USD 3500000 доларів США.

Вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 16975050 гривень за курсом НБУ на день укладання основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена у іноземної валюті;

- 3 mnth Libor + 9,7 % (тримісячний Libor плюс дев'ять цілих сім десятих) процентів річних за кредитом в доларах США (USD) - розмір процентної ставки за користуванням кредитом без порушення термінів сплати платежів;

- 3 mnth Libor + 18,7 % (тримісячний Libor плюс вісімнадцять цілих сім десятих) процентів річних за кредитом в доларах США (USD) - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів;

- термін повного виконання зобов'язань боржника - не пізніше 31 липня 2010 року, якщо згідно умов основного договору не буде встановлено інші терміни виконання таких зобов'язань.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

09.11.2009 року ПАТ "Універсал банк" та ТОВ "Елоімпекс" укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № SU-1/182/08 від 05.09.2008 року.

Підписанням цієї додаткової угоди поручитель підтвердив, що йому відомо про те, що 09.11.2009 року між кредитором, ТОВ "Елопро" та ТОВ "Група компаній "Елотек" укладений договір про переведення боргу та внесення змін до кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року, у відповідності до якого було переведено борг за кредитним договором № 182/08 від 05.08.2008 року, укладеного між боржником та кредитором з боржника на нового боржника, та з моменту укладання такого вищевказаного договору про переведення боргу новий боржник став боржником за основним договором.

Поручитель підписанням цієї додаткової угоди підтверджує свої зобов'язання за договором в повному обсязі та приймає на себе відповідальність за невиконання новим боржником своїх зобов'язань як боржника за основним договором

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, позивач та третя особа порушили умови кредитного договору, внаслідок чого у останніх виникла прострочена заборгованість по кредиту, а тому 31.01.2013 року ПАТ "Універсал Банк" звернувся до поручителя - ТОВ "Елоімпекс" із вимогою про погашення боргу за кредитним договором № 182/08.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору поруки припиненою, зазначає, що обсяг зобов'язань поручителя збільшено внаслідок зміни умов кредитного договору без згоди поручителя, про які позивачу стало відомо з листа № 10 від 20.05.2013 року від ТОВ "ГК "Елотек".

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, обґрунтовує це тим, що умовами договору про переведення боргу та додаткової угоди № 1 до договору поруки, поручитель надав свою згоду на право банку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом на два відсотки. Крім того, банк зазначив, що оскільки п.1.1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ "ГК "Елотек" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, тому поручитель надав свою згоду на зміну процентної ставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

У ст. 553 ЦК України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання кредитного договору.

З умов договорів, укладених між сторонами та додаткових угод до основного договору вбачається, що ТОВ "Елоімпекс", як поручитель, зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання новим боржником - ТОВ "ГК "Елотек", усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли за основним договором - кредитним договором № 182/08 від 05.09.2008 року.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вище зазначеної статті, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Як вбачається з договору поруки № SU-1/182/08 та додаткової угоди № 1 від 09.11.2009 року позивач, як поручитель прийняв на себе відповідальність за виконання ТОВ "Група компаній "Елотек" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 182/08 від 05.09.2008 року, з врахуванням, серед іншого, умов договору переведення боргу та внесення змін до кредитного договору, який є невід'ємною частиною основного договору, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Пунктом 1.7.2 договору про переведення боргу встановлено, що у випадку невиконання п. 1.7.1 договору банк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом, що вказана у п. 1.3 цього договору, на 2%.

Таким чином, оскільки при укладання договору поруки та додаткової угоди № 1 до нього поручитель був ознайомлений зі всіма умовами кредитного договору та договору № 1 про переведення боргу та прийняв на себе повну відповідальність за невиконання боржником зобов'язань за основним договором, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що доводи позивача щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди внаслідок укладання 31.05.2010 додаткової угоди № 6 до кредитного договору є безпідставними.

Крім того, відповідно до п.п. 9.2.5. п. 9.2. кредитного договору, сторони погодили, що відповідно до чинного законодавства України (зокрема ст. 651 Цивільного кодексу України), протягом строку дії цього договору може бути змінено розмір процентної ставки за кредитом в сторону її збільшення/зменшення у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та/або у разі зміни інших ринкових умов, та/або у разі порушення позичальником умов цього договору та/або договорів забезпечення, зокрема, але не виключно у разі невиконання з будь-якій причин позичальником/Поручителем будь-яких умов цього договору та/або договору, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника за цим договором, в т.ч. несвоєчасне страхування майна/життя (або страхування від нещасного випадку позичальника на період дії цього договору, якщо умовами цього договору та/або договорами забезпечення передбачено таке страхування, та/або у разі погіршення фінансового стану позичальнику, та/або у разі виникнення обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Разом з тим, виходячи з умов п.1.1 договору поруки з врахуванням додаткової угоди № 1 до нього, приймаючи на себе відповідальність за виконання в повному обсязі зобов'язань боржника, що визначені основним договором, як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому поручитель надав згоду на зміну процентної ставки у разі невиконання сторонами кредитного договору будь-яких умов кредитного договору та договорів забезпечення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог про визнання договору поруки припиненим.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. у справі № 910/12278/13 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.