Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач), розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. у справі господарського суду м. Києва за позовом Чернігівської селищної ради Чернігівського району

Запорізької області

до публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - ПАТ "Укрнафта") про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р., укладеного між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області та ПАТ "Укрнафта", зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 року № 15, виклавши пункти 5,9,11 в наступних редакціях:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 847375,36 грн. згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

9. Орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 101685,04 грн. за загальну площу земельної ділянки на рік;

11. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно по 1/12 частині від річної суми, що становить 8473,75 грн. протягом тридцяти календарних днів, наступних з останнім календарним днем звітного місяця на рахунок № 33217812700317, МФО 813015, код ЗКПО 37892348, банк УДКСУ у Запорізької області, одержувач - УК у Чернігівському районі (Чернігівка) 13050200.

Ухвалою господарського суду запорізької області від 23.05.2013р. матеріали справи № 908/1390/13 направлено до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року по справі № 908/1390/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Укрнафта" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи скаргу тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 4, 33, 34, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст. 12 Податкового кодексу України, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2005 р. між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області (орендодавець) та ПАТ "Укрнафта" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди), за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Чернігівської селищної ради № 10 від 21.01.2005 р., зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та функціонування автозаправочної станції загальною площею 6656 кв.м. (забудовані землі, в тому числі: площею 63 кв.м. під будівлями і спорудами, площею 6593 кв.м. під проїздами, проходами та площадками по вул. Рєпіна, 40 у селищі міського типу Чернігівка Запорізької області.

Відповідно до п. 3 договору оренди на земельній ділянці розташована автозаправочна станція, що належить ПАТ "Укрнафта" та інші будівлі і споруди, які необхідні для діяльності автозаправочної станції.

Договір укладається на термін 49 років і набуває чинності з моменту його підписання (п.8 договору оренди).

Згідно з п. 9 договору оренди орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі та встановлюється в розмірі 1,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 3083,06 грн.

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається щорічно за згодою сторін у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку (п.33 договору оренди).

Як встановлено господарським судом попередніх інстанцій, рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 р. "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради" розмір орендної плати за земельні ділянки під об'єктами роздрібної торгівлі нафтопродуктами на території Чернігівської селищної ради встановлено на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 03 від 13.10.2011 р. затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Чернігівка Запорізької області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки по вул. Рєпіна, 40 становить 847375,36 грн.

Позивачем на виконання ч. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України на адресу відповідача було направлено проект додаткової угоди до договору оренди, відповідно до умов якої орендна плата встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Листом № 1470 від 20.12.2011р. ПАТ "Укрнафта" звернулось до позивача з пропозицією встановити орендну плату за земельну ділянку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та направило протокол розбіжностей до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч.1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

На момент укладення спірного договору оренди розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (2535-12) (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03.06.2008 р. (309-17) внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України (2755-17) ).

Згідно ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Відповідно з п.14.1.125 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ч.5 ст. 5, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За таких обставин, оскільки нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази скасування чи визнання недійсними наведених вище по тексту рішень Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про те, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору оренди узгоджується з рішенням Чернігівської селищної ради № 7 від 18.12.2008 р., колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Твердження скаржника про те, що у Чернігівської селищної ради відсутні повноваження по розпорядженню землями державної власності та, зокрема, встановлення ставок для визначення орендної плати, у зв'язку з розмежуванням земель державної та комунальної власності, як вірно зазначено судами є необґрунтованим, оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (5245-17) набув чинності з 01.01.2013 року та відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.