розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", смт Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013

зі справи № 912/1044/13

за позовом Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область (далі - Інститут)

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", смт Приютівка, Олександрійський район, Кіровоградська область

про стягнення 176 600,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Семенець П.Г.;

відповідача - Біляєв М.М.

У липні 2013 року Інститут звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути з відповідача 170 000,00грн. заборгованості, 3 % річних у сумі 6600,00 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2013 у справі № 912/1044/13 (суддя Шевчук О.Б.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (колегія суддів у складі: суддя Науменко І.М. - головуючий, судді Павловський П.П. і Кузнецов В.О.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача 170 000,00 грн. боргу та 6600,00 грн. 3 % річних.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.08.2013 та постанову апеляційного суду від 20.11.2013 і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скарга мотивована тим, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, державною службою з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України було видане Інституту, за його заявкою № 02016009, свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин № 06293 "Чемпіон України" (назва сорту) ріпак "Brassica napus L" (ботанічний таксон). Датою державної реєстрації є 01.01.2006.

21.10.2010 національним науковим центром "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" (ліцензіар), правонаступником якого є позивач за цією справою, та відповідачем (ліцензіат) був укладений ліцензійний договір № 85-10 (далі-Договір), згідно з умовами якого ліцензіар надає ліцензіату дозвіл на поширення сорту з подальшою комерційною реалізацією базової категорії насіння (супереліта, еліта) на території України і гарантує, що з дати укладання Договору, ліцензіар зобов'язується не видавати жодної ліцензії на право використання сорту та передає право надання субліцензій ліцензіату.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 7.1 Договору за надання права використання сорту ліцензіат виплачує ліцензіару роялті, як комбінований платіж (Додаток 1). Цим Додатком до Договору сторони погодили щорічний платіж за виключне право на сорт рослин. Платежем є сума роялті після сплати всіх обов'язкових відрахувань. Договір укладений строком на 5 років і набуває чинності з дати його підписання.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин. Згідно з Додатком № 1 до Договору відповідач зобов'язався протягом 2010 - 2015 років за розповсюдження посадкового матеріалу сплатити грошові кошти позивачу в обумовлені строки на загальну суму 250 000,00 грн., але здійснив їх частково, у сумі 80 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 170 000,00грн.

Наведеним обставинам справи суди дали належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача грошової суми боргу, правильність розрахунку якого, як те вбачається з матеріалів справи, ним не спростовується.

При цьому, врахувавши вимоги ст.ст. 204, 420, 432, 526, 610, 612, 629, 1107, 1109 ЦК України, ст.ст. 10, 38 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", а також взявши до уваги, що Договір у встановленому законом порядку не було визнано недійсним, суди правильно виходили з того, що зобов'язання, які відповідач взяв на себе за цим Договором, мали бути ним виконані.

Доводи скаржника щодо неправильного правозастосування судом першої інстанції були перевірені апеляційним судом, який обґрунтовано визнав їх неспроможними, а тому обгрунтовано не взяв до уваги.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 912/1044/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" - без задоволення.