Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 175111,99 грн. заборгованості за поставлений згідно з умовами укладеного між сторонами договору природний газ, в тому числі: 154542,39 грн. основного боргу, 11830,76 грн. пені, 463,61 грн. інфляційних втрат, 8275,23 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2013р. (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. (судді: Камишева Л.М., Тихий П.В., Чернеляк М.І.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1182,67 грн., 3% річних в розмірі 8275,23 грн., судового збору у розмірі 3492,64 грн. Провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 154542,39 грн. припинено. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, що суди неправомірно визнали факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги за різними договорами про постачання газу не є однорідними, суди неправомірно відмовили у стягненні суми інфляційних втрат та неправомірно зменшили розмір заявленої до стягнення пені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівське хлібоприймальне підприємство" (покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) було укладено договір № 11/Б-23 ПР - 02 поставки природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Розділом ІІІ договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. газу.

Відповідно до пункту 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 30 тис. куб. м, в тому числі по місяцях серпень, вересень в загальному обсязі 30 тис. куб. м.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом 4.1. договору, відповідно до якого оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

- за серпень 2011 року протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- за вересень 2011 року оплата у розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору;

- оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1. договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011року передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 9.3. договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011 року строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються у 3 (три) роки.

Строк поставки газу, визначений в пункті 5.1 договору з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно.

19 жовтня 2011року сторони уклади додаткову угоду до вказаного договору, умовами якої погодили період постачання природного газу, нову ціну за 1000кубм. газу та встановили строки оплати природного газу, що постачатиметься у жовтні 2011року.

У встановлений договором період позивач належним чином виконував умови договору та поставляв відповідачеві природний газ, за який відповідач розраховувався не у повному обсязі, у зв'язку з чим утворився борг в розмірі 154542,39 грн.. На вказану суму боргу позивачем було нараховано 11830,76 грн. пені, 463,61 грн. інфляційних втрат, 8275,23 грн. - 3% річних.

20 серпня 2013 року позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення вищезазначених сум.

24.09.2013 року відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив переплату у розмірі 154542,39 грн. за укладеним між сторонами договором № 11/11-54 від 16.12.2010 р. зарахувати в рахунок погашення заборгованості по договору № 11/Б-23 ПР-02 від 30.08.2011 р. При цьому у позивача були відсутні заперечення щодо боргу перед відповідачем у вказаній сумі.

Господарські суди визнали, що сума основного боргу є погашеною зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тому відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинили провадження у справи в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Проте, судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, тобто такими, що зроблені всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні норм містить і ст. 203 Господарського кодексу України.

З приписів наведених норм вбачається, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідні наступні умови: вимоги мають бути однорідними та зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим, строк виконання таких вимог за одним зобов'язанням настав, а щодо зустрічних - може бути не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги або також настав, стороною подана іншій стороні заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вбачається із встановлених господарськими судами обставин справи, позивач на виконання умов Договору поставки природного газу № 11/Б-23 ПР - 02 поставив відповідачеві природний газ, який останній не вповні оплатив і вимогою кредитора - позивача є оплата грошових коштів за поставлений товар у сумі 154542,39 грн. як основного боргу.

За укладеним між сторонами договором про закупівлю природного газу № 11/11-54 відповідачем (кредитор) авансово оплачено природний газ на суму 154542,39 грн., проте позивач (боржник) природний газ на вказану суму не оплатив.

Згідно ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

А відтак, згідно з положеннями частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця (відповідача) виникло право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати. Однак, судами не досліджено питання чи звертався відповідач до позивача з вимогою про повернення коштів попередньої оплати, а отже судами попередніх не вповні досліджені обставини щодо виникнення у позивача та відповідача зустрічних однорідних вимог в розумінні змісту ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

Щодо стягнення сум фінансових санкцій, то судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на вищенаведені норми, господарські суди зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 1182,67 грн., однак при цьому суди залишили поза увагою ту обставину, що за договором № 11/Б-23 ПР - 02 позивач постачав відповідачеві природний газ виключно для власних потреб і ця обставина встановлена судами попередніх інстанцій. Разом з тим, із встановлених судами попередніх обставин вбачається, що відповідач є господарюючим суб'єктом, що здійснює підприємницьку діяльність на власний розсуд та ризик.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, то оскаржені судові рішення підлягають скасуванню у названій частині, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Поряд з цим судова колегія касаційної інстанції відзначає, що нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням стороною виконання грошового зобов'язання пов'язується із терміном прострочення такого виконання, що також слід мати на увазі при новому розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. у справі № 922/3587/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.