Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Карабаня В.Я.

суддів: Ковтонюк Л.В.

Жаботиної Г.В.

за участю представників сторін: Брега Т.М. (була присутня в судовому засіданні 03.02.2014 та 17.02.2014); Медвецький А.Т. (присутній в судовому засіданні 17.02.2014), Лебедюк Ю.А. (був присутнім в судовому засіданні 03.02.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013у справі № 908/2878/13 господарського суду Запорізької області за позовом Державного агентства резерву Українидо державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про спонукання до виконання умов мирової угоди та зобов'язання сплатити 39 490 567,43 грн.

У судовому засіданні 03.02.2014 оголошено перерву до 17.02.2014.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 (суддя Зінченко Н.Г.) відмовлено в задоволенні позову Державного агентства резерву України до державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про спонукання до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 45/547т, та зобов'язання сплатити 39 490 567,43 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 27.1.2013 (колегія у складі суддів: Малашкевича С.А., Колодової О.В., Мартюхіної Н.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 27.11.2013, Державне агентство резерву України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду України від 27.11.2013 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В серпні 2013 року Державне агентство резерву України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", в якому просило зобов'язати державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 45/547Т (за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про зобов'язання до укладення договору), зобов'язати державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплатити на користь Державне агентство резерву України 39 540 567,42 грн.

Позов мотивовано тим, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 42/547Т було затверджено мирову угоду, укладену між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (який Указом президента України № 1085/2012 від 09.12.2010 (1085/2012) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" було реорганізовано шляхом перетворення в Державне агентство резерву України) та казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (правонаступником якого є відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 200 від 17.03.2009 (v0200581-09) державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат"). За умовами цієї мирової угоди сторони встановили порядок повернення казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" боргу перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за отримані із державного матеріального резерву України товарно-матеріальні цінності згідно договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 (що укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1998 № 229-12), за яким казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на умовах товарного кредиту отримало товарно-матеріальні цінності. Пунктом 2.5 мирової угоди сторони визначили, що залишок суми боргу станом на 14.06.2007 становив 75 816 995,50 грн. з ПДВ, з яких 18 288 136,37 грн. - відсотки за користування кредитом, 57 528 859,13 грн. - вартість матеріальних цінностей. З моменту укладення мирової угоди і до липня 2008 року її умови відповідачем виконані частково, зокрема відповідачем було сплачено 18 288 136,37 грн. відсотків за користування кредитом та 18 038 291,70 грн. вартості матеріальних цінностей. Починаючи з 01.08.2008 відповідач умови мирової угоди не виконує, посилаючись на важке матеріальне становище. 01.12.2009 Державним комітетом України з державного матеріального резерву та казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" було складено Акт звірки взаєморозрахунків, яким сторони визначили, що станом на 01.12.2009 заборгованість казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву за договором № 2-10/8-98 від 23.04.1998 становить 39 490 567,43 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказав про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1998 № 229-12 та умов договору № 2-10/8-98 від 23.04.1998 правопопередником відповідача було отримано товарно-матеріальні цінності як товарний кредит зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, що не передбачено положеннями Закону України "Про державний матеріальний резерв" № 51/97-ВР від 24.01.1997 (51/97-ВР) , позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому виходили з того, що правовідносини сторін у даній справі щодо виконання умов договору № 2-10/8-8 від 23.04.1998 та мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 45/547Т, не випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

В касаційній скарзі Державне агентство резерву України вказало, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що відпуск товарно-матеріальних цінностей за договором № 2-10/8-8 від 23.04.1998 не передбачено Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , є помилковим. Згідно Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) серед переліку підстав відпуску матеріальних цінностей з державного матеріального резерву є відпуск матеріальних цінностей державного резерву у порядку розбронювання, під розбронюванням слід розуміти відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення, що за своєю правовою сутністю відповідає умовам договору № 2-10/8-8 від 23.04.1998 та нормам постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.1998 № 229-12, на підставі якої відбулось укладання зазначеного договору та розбронювання матеріальних цінностей, саме ця обставина, на яку посилався позивач, не досліджувалась жодною судовою інстанцією.

З'ясування питання, чи існували зобов'язання казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву, які випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , та чи відповідає укладання договору № 2-10/8-8 від 23.04.1998 положенням Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , неможливо без дослідження матеріалів справи господарського суду міста Києва № 45/547Т, за наслідками розгляду якої було укладено мирову угоду, чого судами попередніх інстанцій не було зроблено.

З огляду на зазначене рішення та постанова підлягають скасуванню, як такі,що прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.10.2013 скасувати, справу № 908/2878/13 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.