головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Салабай Р.І., дов. № 05.1-04/27980.1 від 15.04.2013 р.; від відповідача 1: Стрельченко К.А., дов. б/н від 30.09.2013 р.; від відповідача 2: Стрельченко К.А., дов. б/н від 30.09.2013 р.; від відповідача 3: не з'явився; від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. у справі господарського суду № 914/1699/13 Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" третя особа ОСОБА_6 про стягнення солідарного боргу

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2013 р. (складене 31.07.2013р.) у справі № 914/1699/13, позовні вимоги задоволені частково. В рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору № 977 від 13.04.2012 р. в розмірі 2 973 507,30 грн., з яких 2 870 898,48 грн. - заборгованості по кредиту, 62 308,37 грн. - заборгованості по процентах, 40 132,85 грн. - пеня по кредиту, 167,60 грн. - пеня по процентах: звернуто стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті № 1/04/12/977 від 13.04.2012 р. шляхом передання у власність ПАТ "Ідея Банк" транспортних засобів ТОВ "Автотрейд-Київ" в кількості 4 одиниці загальною вартістю 440 871,25 грн., що зазначені в резолютивній частині рішення. Звернуто стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті № 3/04/12/977 від 13.04.2012 р. шляхом передання у власність ПАТ "Ідея Банк" запасні частини ТОВ "Автотрейд-Київ" на складі в асортименті в кількості 768 номенклатурних одиниць загальною вартістю 325 300,00 грн., що зазначені в резолютивній частині рішення. Звернуто стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті № 2/04/12/977 від 13.04.2012 р. шляхом передання у власність ПАТ "Ідея Банк" транспортних засобів ТОВ "Автотрейд" в кількості 16 одиниці загальною вартістю 1484086,12 грн., що зазначені в резолютивній частині рішення. Звернуто стягнення на предмет застави по договору застави товарів в обороті № 2/04/12/977 від 13.04.2012 р. шляхом реалізації на публічних торгах транспортних засобів ТОВ "Автотрейд" в кількості 12 одиниць, встановивши початкову ціну, відповідно до умов договору застави товарів в обороті № 2/04/12/977 від 13.04.2012 р., що зазначені в резолютивній частині рішення. Стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія "Гарант Плюс" на користь ПАТ "Ідея Банк" в рахунок виконання солідарного грошового зобов'язання заборгованість за кредитним договором № 977 від 13.04.2012 р в розмірі 100 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. № 914/1699/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Автотрейд-Київ" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2013 р.

Перший відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти в частині задоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Самусенко С.С. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 914/1699/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 06.02.2014 р. № 08.03-04/120.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.02.2014 р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, представник першого та другого відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Третій відповідач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, 13.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд-Київ" укладено кредитний договір № 977, умови якого в подальшому змінювались додатковими угодами.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі (що підтверджується меморіальними ордерами).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 13.04.2012 р. між позивачем (заставодержатель) та першим відповідачем (заставодавець) укладені договори застави товарів в обороті № 1/04/12/977 та № 3/04/12/977, відповідно до умов яких заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті (запасні частини які знаходяться на складі та належать ТОВ "Автотрейд-Київ" та легкові автомобілі марки КІА).

Також в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.04.2012 р. між позивачем (заставодержатель) та другим відповідачем (заставодавець) укладений договір застави № 01/04/12/977, відповідно до умов якого, заставодавець надає в заставу основні засоби: обладнання СТО, меблі, інші основні засоби згідно переліку, що належать ТОВ "Автотрейд" та договір застави товарів в обороті № 2/04/12/977, відповідно до умов якого, заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті автомобілі марки КІА, LADA, FIAT та Ssang Yong, які знаходяться на складі та належать ТОВ "Автотрейд".

Крім цього, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.04.2012 р. між позивачем (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_6 (поручитель) та 12.03.2013 р. між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" (поручитель) укладені договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов'язуються солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань божника.

В порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу першого відповідача - вимогу № 06.1-04/23671 від 29.03.2013 р., на адресу другого відповідача - вимогу № 06.1-04/23672 від 29.03.2013 р., на адресу третього відповідача - вимогу № 12.2/20685.1 від 29.03.2013 р., на адресу третьої особи - вимогу № 06.01-04/23673 від 29.03.2013 р. та на адреси першого та другого відповідачів - спільну вимогу № 06.4-02/25580 від 01.04.2013 р. (про дострокове погашення заборгованості).

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

Приписами ст. 40 Закону України "Про заставу" визначено, що при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком, зокрема, випадку, якщо відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували та не встановили з урахуванням хронології спірних правовідносин власника рухомого майна, на яке запропоновано звернути стягнення.

Так, заявник касаційної скарги зазначає стосовно спірних правовідносин, що ним в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу автомобілів, з дотриманням приписів ст.ст. 40, 42 Закону України "Про заставу" відчужено фізичним особам 12 автомобіля марки "ВАЗ", 15 автомобілів марки "Fiat" та 5 автомобілів марки "КІА", та наполягає на тому, що з огляду на п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зазначені об'єкти перестали бути предметом застави.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові акти таким вимогам не відповідають.

Приписами ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України, в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 29.07.2013 р. (складене 31.07.2013 р.) та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. у справі № 914/1699/13 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обсяг позовних вимог та з урахуванням встановленого обсягу позовних вимог вирішити питання щодо обсягу та доцільності вжитих ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2013 р. заходів забезпечення позову, розглянути наявні в матеріалах справи клопотання, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.