головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Гудій В.В., дов. № 14-469юр від 31.12.2013 р., Ілляшев М.І., дов. № 14-48юр від 14.02.2014 р.; від відповідача: Бардіна Ю.О., дов. № пк-5 від 04.01.2013 р., Маринюк Н.М., дов. № пк-6 від 04.01.2013 р., Семенюк-Самсоненко В.П., дов. № пк-86 від 07.02.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі господарського суду № 904/1655/13-г Дніпропетровської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання недійсними пунктів договору

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 р. (складене 16.09.2013р.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 904/1655/13-г, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним п. 4.1 Колективного договору на 2007-2008 роки між Відкритим акціонерним товариством "Міттал Стіл Кривий Ріг", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг," та Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Профспілки металургів та гірників України ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", правонаступником якого є Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", в частині встановлення обов'язку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" приймати рішення, наслідком яких може бути звільнення працівників лише після попереднього узгодження з виборними органами первинних профспілкових організацій; визнано недійсним п. 9.6. Колективного договору на 2007-2008 роки між Відкритим акціонерним товариством "Міттал Стіл Кривий Ріг", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", та Профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Профспілки металургів та гірників України ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг", правонаступником якого є Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 10.02.2014 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України (1798-12) судовий процес фіксувався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.02.2014 р. представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, представники позивача заперечували проти її задоволення.

17.02.2014 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від одного з трьох представників відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги.

Зазначене клопотання судовою колегією Вищого господарського суду України відхиляється з огляду на скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 111-8 ГПК України та з урахуванням того, що вже відкладався розгляд касаційної скарги по даній справі за клопотанням останнього.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, відзиві на неї, заслухавши у повному обсязі вимоги і заперечення сторін, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини стосуються окремих положень колективного договору на 2007 - 2008 роки, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме п. 4.1 та п. 9.6.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору власник зобов'язується приймати рішення, наслідком яких може бути звільнення робітників по п. 1 ст. 40 КЗпП України, тільки після попереднього узгодження з виборними органами первинних профспілкових організацій підприємства.

Пунктом 9.6 договору визначено, що рішення про ліквідацію, перепрофілювання, організацію структурних підрозділів підприємства приймаються після узгодження з профспілковим комітетом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України.

Відповідно до приписів ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини підвідомчі господарському суду, оскільки питання визначення організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису підприємства відносяться до організаційно-господарських повноважень суб'єкта господарювання та підпадають під регулювання господарського законодавства.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГК України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на свій розсуд визначати мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Частиною 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Приписами ст. 10 Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально - економічних прав та інтересів членів профспілки.

Частиною 3 ст. 5 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до приписів чинного законодавства, у тому числі ст. 82 ГК України, ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є статут.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, проаналізувавши статут позивача вірно визначились, що останнім закріплено компетенцію виконавчого органу товариства - генерального директора видавати накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства, затверджувати штатний розпис товариства, керувати поточними справами товариства.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно зазначив, що спірні пункти договору обмежують законодавчо закріплене право позивача на самостійне визначення своєї організаційної структури, встановлення чисельності працівників і штатного розпису, прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію структурних підрозділів та вірно визначився, що узгодження профспілковими організаціями питань, що стосуються управління ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", виходить за межі прав, наданих профспілковим організаціям законодавчими актами, та суперечать ст. ст. 64, 135 ГК України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) .

Не приймаються до уваги посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 06.07.2004 р. у справі № 3/104-26/151, оскільки у зазначеній справі та даній різні предмети та підстави позовів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 904/1655/13-г відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (складена 25.11.2013 р.) у справі № 904/1655/13-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - без задоволення.