розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. у справі Господарського суду № 5017/3333/2012 Одеської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виконавчого комітету Одеської міської ради Фонду державного майна України про визнання частково незаконним та недійсним рішення, а також про зобов'язання вчинити певні дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Мартиненко А.С., дов. № б/н від 31.08.2012 р.; відповідача: не з'явились; третьої особи: не з'явились;

У вересні 2012 р. Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 05.03.2013 р. (т. 2, а.с. 85), просило:

- визнати незаконним та недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком) № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2 до цього рішення;

- зобов'язати Виконком внести зміни до рішення Виконкому № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок", відповідно до яких виключити з нього пункт 6 додатку № 1 та пункт 6 додатку № 2 до цього рішення.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , обґрунтовувало тим, що рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" прийнято з порушенням норм законодавства України, у спірній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки зобов'язує Товариство у місячний термін відшкодувати збитки, заподіяння яких Товариство вважає недоведеним, а їх нарахування - необґрунтованим. Відтак, у спірній частині вказане рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а Виконком має внести до нього відповідні зміни.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. (колегія суддів: Рога Н.В., Желєзна С.П., Погребна К.Ф.) позовні вимоги Товариства задоволено частково, визнано незаконним та недійсним рішення Виконкому № 230 від 21.06.2012 р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2 до цього рішення. В іншій частині позовних вимог Товариства провадження у справі припинено.

В частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві. Припинення провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Виконкому внести зміни до власного рішення № 230 від 21.06.2012 р. обґрунтовано тим, що між сторонами у справі з цього питання відсутній предмет спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. (колегія суддів: Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. в частині припинення провадження у справі скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Часткове скасування рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування в частині, до якої Товариство просило внести зміни, не свідчить про відсутність предмету спору, а є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки Товариством заявлені взаємовиключні за своєю суттю вимоги. При цьому, позовну вимогу про зобов'язання Виконкому внести зміни до власного рішення позивачем нормативно не обґрунтовано. В іншій частині господарський суд апеляційної інстанції погодився із правовою позицією місцевого господарського суду.

Виконком звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. і рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Виконком обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 3, 124, 125, 152, 156, 157 ЗК України, ст. 6.1 ПК України (2755-17) , ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про оренду землі" та окремі положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (284-93-п) .

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив та доповнення до відзиву на касаційну скаргу Виконкому, у яких просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. - без змін. Викладені у відзиві та доповненнях до нього вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Фонд державного майна України також скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та надіслав до Вищого господарського суду України свої заперечення на касаційну скаргу Виконкому, у яких просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р., як таку, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, залишити без змін, а касаційну скаргу Виконкому без задоволення.

У судовому засіданні 29.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р. У судовому засіданні 12.02.2014 р. оголошувалась перерва до 14.02.2014 р., про що учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Виконкому підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- Товариство засноване на змішаній формі власності на базі спільного об'єднання майна державної власності та приватної власності юридичної особи, є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Одеська кіностудія художніх фільмів", створеного наказом Міністерства культури і мистецтв України № 424 від 20.10.1994 р. Приватне акціонерне товариство "Одеська кіностудія" є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (далі - ЗАТ "Одеська кіностудія");

- Рішенням Одеської міської ради (далі - Рада) від 16.04.2008 р. № 2854-V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано ЗАТ "Одеська кіностудія" в оренду земельні ділянки, загальною площею 6,6222 га, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 33, для експлуатації та обслуговування будівель і споруд кіностудії", а саме: земельну ділянку площею 5,5375 га в довгострокову оренду терміном на 49 років; земельну ділянку площею 0,3734 га в довгострокову оренду терміном на 10 років, але не пізніше початку організації проходу загального користування в комплексі робіт про прибережно-захисній смузі Чорного моря; земельну ділянку площею 0,7113 га в довгострокову оренду терміном на 10 років, але не пізніше початку реконструкції Французького бульвару;

- пунктом 6.4. вказаного рішення Ради ЗАТ "Одеська кіностудія" було зобов'язано відповідно до чинного законодавства надати на державну реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки у термін до 3-х місяців;

- на підставі рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V між Радою та ЗАТ "Одеська кіностудія" 18.12.2009 р. було укладено три договори оренди землі, стосовно кожної з наданих у користування земельних ділянок. Відповідно до пункту 14.1 вказаних договорів вони набирають чинності після нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Жоден з договорів державної реєстрації не пройшов;

- рішенням Виконкому від 11.08.2011 р. № 564 "Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" створено комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад, а також Положення про комісію;

- з підстав невиконання ЗАТ "Одеська кіностудія" рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V, комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 02.12.2011 р. було складено Акт, яким визначено розмір збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси в особі Ради у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття ЗАТ "Одеська кіностудія" та використанням без правовстановлюючих документів у розмірі 5 623 547,67 грн. Розрахунок розміру збитків виконано за період з 01.11.2008 р. по 01.12.2011 р.;

- 21.06.2012 р. Виконкомом прийнято рішення № 230, яким затверджено Акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних незаконним використанням земельних ділянок, згідно з переліком (додаток № 1) та зобов'язано суб'єктів господарювання (згідно з додатком № 2) сплатити збитки, визначені актами, у місячний термін після прийняття цього рішення. Пунктом 6 у додатку № 2 як суб'єкта, який зобов'язаний сплатити збитки, визначено: ЗАТ "Одеська кіностудія". Згідно пункту 6 додатку № 1 вказаним рішенням затверджено акт комісії від 02.12.2011 р. з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання ЗАТ "Одеська кіностудія" земельної ділянки, розташованої в м. Одесі, Французький бульвар, 33, в розмірі 5 623 547,67 грн.;

- вважаючи, що рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 не відповідає вимогам законодавства та в спірній частині порушує його права і охоронювані законом інтереси, Товариство звернулось до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства про визнання незаконним та недійсним рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 в частині пункту 6 додатку № 1 та пункту 6 додатку № 2, місцевий та апеляційний господарські суди виходили із того, що Виконкомом не надано доказів наявності вини Товариства у завданні Раді збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності Товариства.

В обґрунтування задоволення зазначених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що Радою не вчинялось жодних заходів, спрямованих на отримання орендної плати та уникнення збитків, зокрема, спонукання до державної реєстрації договорів оренди, спонукання звільнити земельні ділянки, скасування власного рішення від 21.06.2012 р. № 230, яке не виконано, тощо.

Господарськими судами попередніх інстанцій було враховано факт сплати Товариством у 2008 - 2011 роках земельного податку. При цьому, з огляду на наявність чинного рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V про надання Товариству в оренду земельних ділянок, господарським судом апеляційної інстанції відхилено доводи Виконкому щодо незаконності використання Товариством земельних ділянок.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, в порушення ст. 43 ГПК України, вказані висновки місцевого та апеляційного господарських судів не відповідають в повній мірі обставинам справи, положенням законодавства та є передчасними з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та недійсним правового акту індивідуальної дії, а також, зобов'язання органу місцевого самоврядування, який його прийняв, внести до нього зміни шляхом виключення спірних положень. При цьому, позовні вимоги заявлено з підстав того, що на думку Товариства, рішення Виконкому прийнято з порушенням норм законодавства, у спірній частині порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки зобов'язує Товариство у місячний термін відшкодувати збитки, заподіяння яких Товариство вважає недоведеним, а їх нарахування - необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що для визнання незаконним та недійсним рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 у спірній частині, господарським судам попередніх інстанцій необхідно було встановити невідповідність оскаржуваного рішення Виконкому актам цивільного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів Товариства у зв'язку з його прийняттям.

Пунктом 3.7. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України (2768-14) , та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (284-93-п) .

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені статтею 156 глави 24 ЗК України (2768-14) , за приписами п. "д" ч. 1 якої визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 глави 24 ЗК України (2768-14) відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру таких збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (284-93-п) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), у відповідності до якого, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п. 2 Порядку). Відшкодуванню підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (абз. 7 п. 3 Порядку). При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав.

З встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що оскаржуване рішення Виконкому від 21.06.2012 р. № 230 прийнято на підставі частини 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 156, 157 ЗК України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) та рішення Виконкому від 11.08.2011р. № 564, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Як частково зазначалося вище, задовольняючи позовні вимоги Товариства місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що визначені у затвердженому спірним рішенням Виконкому Акті комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 02.12.2011 р. збитки є недоведеними.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що не відповідають у повній мірі обставинам справи, оскільки при з'ясуванні наявності або відсутності у діях Товариства складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення збитків у формі упущеної вигоди, місцевим та апеляційним господарськими судами не було враховано наступного.

Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Між тим, з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Товариство використовує земельні ділянки без належних правових підстав, оскільки жоден з договорів державну реєстрацію не пройшов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією апеляційного суду про те, що наявність чинного рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V про надання Товариству в оренду земельних ділянок виключає незаконність їх використання Товариством, оскільки відповідно до викладених у абзаці 3 п. 2.9 наведеної вище постанови Пленум Вищого господарського суду України роз'яснень, суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 ЗК України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, як зазначалось вище, пунктом 6.4. рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V ЗАТ "Одеська кіностудія" було зобов'язано відповідно до чинного законодавства надати на державну реєстрацію документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки у термін до 3-х місяців.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При прийняті оскаржуваних судових рішень, господарськими судами не з'ясовувались причини невиконання Товариством вимог п. 6.4 обов'язкового для нього рішення Ради від 16.04.2008 р. № 2854-V.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з покладеними в обґрунтування оскаржуваних судових рішень посиланнями господарських судів попередніх інстанцій на відсутність активних дій Ради, спрямованих на отримання орендної плати та уникнення збитків, оскільки рішення органів місцевого самоврядування в силу наведених положень законодавства є обов'язковими до виконання і Рада не зобов'язана додатково спонукати учасників господарських відносин до законної поведінки.

За приписами ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень господарськими судами попередніх інстанцій було враховано факт сплати Товариством у 2008 - 2011 роках земельного податку, кошти від сплати якого спрямовуються до місцевого бюджету, а також обставини того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 р. № 48 (48-2011-п) "Про затвердження переліку суб'єктів кінематографії (виробників національних фільмів) Товариство звільнено від сплати земельного податку до 01.01.2016 р.

Між тим, як вірно зазначено скаржником у касаційній скарзі, надаючи правову оцінку посиланням Товариства на відсутність заборгованості з оплати земельного податку та звільненість останнього від його сплати, господарськими судами не було враховано, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності і земельний податок є різними за своєю правовою природою формами плати за землю, а тому, звільнення Товариства від сплати земельного податку не звільняє його від сплати орендної плати за користування землею на правах оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, внаслідок чого фактичні обставини справи не були достовірно встановлені, у зв'язку з чим неможливо зробити висновки щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства у даній справі.

Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України (1798-12) ) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2013 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.