головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 2" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились на рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 01.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 рокуу справі № 909/1071/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 2" про стягнення 55 593, 81 грн.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 2" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8/06-232-К від 15.09.2006 року (далі Договір) за період з 15.09.2006 року по 10.09.2013 року включно в сумі 55 593, 81 грн., в тому числі: 26 808, 93 грн. заборгованість за кредитом; 25 089, 80 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2 060, 62 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за період з 15.09.2010 року по 14.03.2011 року; 1 634, 46 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах (за період 11.03.2013 року по 10.09.2013 року) - див. розрахунок заборгованості (а.с. 53).

Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 01.10.2013 року позовні вимоги задоволені .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість за Договором. Умовами договору передбачено стягнення пені.

В постанові апеляційної інстанції зазначено про те, що Договором укладеним між сторонами передбачено нарахування пені понад 6-ти місячний термін встановлений ч.6 ст. 232 ГК України. Відповідачем не доведено неможливість подання заяви про застосування позовної давності в суді першої інстанції.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач вважає, що суд повинен був застосувати позовну давність та ч. 6 ст. 232 ГК України щодо 6 -ти місячного строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, відповідач не був повідомлений про дату і час судового засідання.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

15 вересня 2006 року сторонами у справі укладено Договір з додатками до нього, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.1.1, 1.4 позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у національній валюті України в сумі 88 965 грн. 00 коп., для подальшого використання за цільовим призначенням - придбання автомобіля МАЗ 555102-223.

У відповідності до п.1.2.2 Договору відповідач зобов'язався не пізніше 14 вересня 2010 року повернути основну суму кредиту та сплатити плату за користування ним у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.

За користування кредитними коштами встановлена процентна ставка в розмірі 15% річних (п.1.3.1 Договору).

В подальшому розмір процентної ставки за користування кредитом був збільшений до 18% річних (Додаткова угода № 3 від 30.04.2008 року та Додаткова угода № 4 від 26.06.2009 року - а.с.31-32).

За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 30% річних Такий розмір ставки застосовується до всієї суми простроченої суми основного боргу позичальника (п.1.3.2. Договору).

Пунктом 1.3.4 Договору передбачено, що нарахування процентів за Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів 1.3.2, 1.3.3, 9.2 Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

Відповідно до п.1.3.5 Договору відповідач зобов'язується сплачувати проценти за договором упродовж перших 5 -ти робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно було відбутись не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Строк дії даного договору встановлений з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування (п.9.5 Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за порушення відповідачем термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, позивач має право вимагати від відповідача, а відповідач при цьому зобов'язаний сплатити позивачу додатково до плати за кредит пеню в розмірі 17% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Згідно з Графіками погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору) повернення кредиту мало відбуватися шляхом щомісячної сплати коштів до 14.09.2010 року (а.с. 25-26, 29-30, 34-35, 39).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 88 965 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 0600668931 від 15.09.2006 року (а.с.41).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконав свої грошові зобов'язання, в частині зазначеної в позовних вимогах.

Математичний розрахунок позовних вимог (а.с. 53) відповідачем не оспорюється.

Стосовно доводів відповідача викладених в касаційній скарзі, судова колегія зазначає, що п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.4).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Абз.3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) передбачено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Оскільки, п.7.1 Договору передбачено, що пеня розраховується за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, в матеріалах справи містяться докази повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи доводи викладені в касаційній скарзі не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 2" відмовити.

2.Рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 01.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року прийняті у справі № 909/1071/13 залишити без змін.