головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" на рішення та постанову господарського суду Запорізької області від 17 вересня 2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 р. у справі № 908/2251/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" до товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче об'єднання "Ефєс-Електронікс" про стягнення 99 615,86 грн.

У червні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 99 606,86 грн. заборгованості ( 83 496 грн. - основний борг, 8 691,73 грн. - інфляційні втрати, 7 428,13 грн. - 3% річних) за поставлені 30.06.2010 р. та 15.07.2010 р. товари ТОВ "Енергомашкомплект", посилаючись на те, що право вимоги перейшло до нього від продавця на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.05.2013 р. № 6-1-БЦ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2013 р. (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. (головуючий - Ломовцева Н.В., судді - Колядко Т.М., Принцевська Н.М.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, ТОВ "Енергомашкомплект" поставило ТОВ " НВО Ефєс-Електронікс" згідно накладних від 30.06.2010 р. № 30064 і від 15.07.2010 р. № 15073 та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30.06.2010 р. № 3, від 15.07.2010р. № 5 товарів на загальну суму 83 496 грн., тобто між сторонами було укладено договір поставки

В силу положень статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, відповідно до вказаних норм у відповідача виник обов'язок оплатити ТОВ "Енергомашкомлект" отриманий товар, чого ним зроблено не було і в зв'язку з чим постачальник 10.04.2009 р. надіслав йому претензію про необхідність сплатити суму боргу в семиденний строк з моменту отримання претензії.

22.05.2013 р. між ТОВ "Енергомашкомлект" (первісний кредитор) та ТОВ "Центр конфліктрології і права" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 6-1-БЦ, за умовами якого (п. 1.1 договору) первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору у зобов'язаннях з підприємствами, визначеними у додатках до цього договору, в розмірах та обсязі згідно з Переліком прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір прав вимоги первісного кредитора до боржників станом на дату підписання цього договору визначається додатком 1 до договору. Пунктом 1.4 договору передбачено, що документи, зазначені в пункті 1.3. договору, передаються новому кредитору в оригіналах, в момент підписання цього договору та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 1.5. договору, з моменту підписання цього договору новий кредитор стає кредитором боржників в розмірі вимог, зазначеному в Переліку прав вимоги за договорами поставок та видатковими накладними, тобто набуває всі права, передбачені чинним законодавством щодо боржника, а первісний кредитор ці права втрачає.

За змістом пункту 3 договору, первісний кредитор зобов'язався відступити новому кредитору право грошової вимоги згідно з умовами цього договору (п. 3.1.1); не пізніше п'яти робочих днів після набрання чинності даного договору сповістити боржника про укладення цього договору й повідомити, що платіж новому кредитору є належним (п. 3.1.2); передати новому кредитору всі необхідні документи, які свідчать про його право грошової вимоги до боржника в оригінальних примірниках (п. 3.1.3).

Згідно з додатком № 1 до договору відступлення права вимоги від 22.05.13 р. до позивача у цій справі перейшло право вимоги, зокрема, до боржника - ТОВ "НВО Ефєс-Електронікс" за видатковими накладними від 30.06.2010 р. № 30064 та від 15.07.2010 р. № 15073.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача на момент звернення з позовом до суду, як того вимагає ст. 1 ГПК України, адже з наявного в матеріалах справи повідомлення ТОВ "Енергомашкомлект" щодо відступлення права вимоги за договорами поставки вбачається, що воно повідомило відповідача про укладення з позивачем у договору про відступлення права вимоги № 6-1-БЦ за накладними від 30.06.10 № 30064 та від 15.07.2010 р. № 15073 лише 15.07.2013 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у цій справі.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, тобто в даному випадку законом визначено наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора і серед них відсутнє звільнення від виконання зобов'язання перед новим кредитором, що має місце в даному випадку внаслідок відмови у задоволенні позову про стягнення на користь нового кредитора боргу, існування якого не заперечував і сам відповідач.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з постановленням нового рішення, яким позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 83 496 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України 8691,73 грн. інфляційних втрат та 7 428,13 грн. 3% річних за весь час прострочення, обрахований відповідно до правил ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття товару до моменту подачі позову.

Крім того, відповідно до правил ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого ним за подачу позовної заяви та апеляційної і касаційної скарг у розмірі 3 984,43 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року у справі за № 908/2251/13 скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче об'єднання "Ефєс-Електронікс" ( 69032, м.Запоріжжя, пр. Дружний,11 кв.10, р/р 2608976712799 в ПУМБ м.Донецьк, МФО 313623, ЄДРПОУ 34789676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр конфліктології і права" (03150, м.Київ, вул. Почайнинська, 25/49,оф.74, р/р 26004390264 "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 32156915) 83 496 грн. боргу, 8691,73 грн. інфляційних втрат, 7 428,13 грн. 3% річних та 3 984, 43 грн. судових витрат.