розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фудмаркет" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 924/585/13 Господарського суду Хмельницької області за позовом Хмельницького університету управління та права до Приватного підприємства "Фудмаркет" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Хмельницької обласної ради про стягнення 132439,74 грн

У квітні 2013 року Хмельницький університет управління та права (надалі - Університет, позивач) звернувся до суду з позовом, у якому посилаючись на порушення Приватним підприємством "Фудмаркет" (надалі - ПП "Фудмаркет", відповідач) своїх зобов'язань за договором оренди від 01.08.2012 року щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном та податку на землю, просив суд стягнути з відповідача 132439,74 грн, з яких : 128090,71 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.10.2012 року по 06.03.2013 року, 49352,38 грн - заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном, 1010,07 грн - заборгованість з відшкодування податку на землю та 4349,03 грн - пеня, нарахована за прострочення сплати орендної плати, експлуатаційних витрат та податку на землю.

ПП "Фудмаркет" проти позову заперечувало, обґрунтовуючи це тим, що орендне майно не могло бути ним використане, оскільки не було придатне для цілей оренди й потребувало реконструкції, проте дозвіл на проведення реконструкції орендованого приміщення відповідачу (орендарю) наданий не був, що згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України (435-15) є підставою для звільнення від орендної плати. Крім того, відповідач зазначив про недоведеність позивачем розміру експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном та податку на землю.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2013 року у справі № 924/585/13 (головуючий суддя Заярнюк І.В., судді : Гладюк Ю.В., Дячук Т.В.,), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року (головуючий суддя Грязнов В.В., судді: Мельник О.В., Розізнана І.В.), позов задоволено частково; стягнуто з позивача на користь відповідача 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, 3775,98 грн пені; в стягненні 49352,38 грн заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном, 1010,07 грн заборгованості з відшкодування податку на землю та 573,05 грн пені, нарахованої за прострочення сплати експлуатаційних витрат та податку на землю, відмовлено.

ПП "Фудмаркет", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині стягнення з позивача на користь відповідача 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені за прострочення орендної плати, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм ч. 6 ст. 762 ЦК України та ст. ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України (1798-12) .

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині оскарженні судових рішень про задоволення позовних вимог щодо 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені за прострочення орендної плати) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а судові рішення - залишити без змін з таких підстав.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.08.2012 року між Університетом (орендодавець) та ПП "Фудмаркет" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) № 112 (далі - договір оренди), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, площею 217,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Театральна, 8, з метою використання його під розміщення кафе, на строк з 01.08.2012 року по 30.06.2015 року.

Суди встановили, що в той же день об'єкт оренди був переданий відповідачу за актом приймання - передачі.

Суди з'ясували, що в розділі 2 вказаного договору сторони погодили розмір орендної плати та умови розрахунків, зокрема, згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.8, 2.9 орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата зараховується 50% - до обласного бюджету, 50% - на відповідний рахунок орендодавця. За домовленістю сторін орендна плата встановлюється у розмірі 75,00 грн за 1 кв.м. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством (20%) і становить 3267 грн; загальна сума орендної плати 19602 грн. за перший місяць оренди - серпень 2012 року (без врахування індексу інфляції за липень 2012 року). Експлуатаційні витрати: освітлення приміщень та території, тепло-, водо-, постачання приміщення, охорона, податок на землю, прибирання фойє та коридорів, місць загального користування, прибирання сміття, снігу, льоду на прилеглій території, сплачуються окремо від орендної плати пропорційно займаної площі згідно рахунків орендодавця або самостійно укладених угод з відповідними організаціями. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно в терміни до 25 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив умови договору оренди та вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які зобов'язують орендаря вносити орендну плату за користування об'єктом оренди своєчасно і у повному обсязі, і підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у розумінні ст. 762 ЦК України відсутні. У стягненні 49352,38 грн заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном, 1010,07 грн заборгованості з відшкодування податку на землю та 573,05 грн пені, нарахованої за прострочення сплати експлуатаційних витрат та податку на землю, суд відмовив з підстав недоведеності та необґрунтованості вимог.

Вищий господарський суд України вважає, що висновок суду про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

Посилання відповідача на порушення судами положень ст. 762 ЦК України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки згідно п. 6 зазначеної статті передбачено звільнення наймача від сплати орендної плати лише через обставини, за які він не відповідає. Суди дійшли правильного висновку, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх вимог щодо звільнення від орендної плати, а саме : невідповідність орендного приміщення вимогам, які пред'являються для приміщень закладу громадського харчування, не є такими обставинами, оскільки згідно з ч. 3 ст. 767 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі; якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. Орендар акт приймання-передачі приміщення від 01.08.2012 року підписав без будь-яких зауважень щодо стану переданого приміщення, а тому всі ризики у зв'язку з недоліками орендованого майна покладаються на нього. В даному випадку відповідач відповідає за обставини, з яких майно не могло бути використане за цільовим призначенням, що виключає можливість застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення в оскаржуваній частині, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені - без змін.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення 49352,38 грн заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат за користування нерухомим майном, 1010,07 грн заборгованості з відшкодування податку на землю та 573,05 грн пені, нарахованої за прострочення сплати експлуатаційних витрат та податку на землю, не оскаржуються в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фудмаркет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 924/585/13 в частині стягнення 100548,51 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном та 3775,98 грн пені - без змін.