головуючого: Черкащенка М.М., суддів: Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Бойчун Н.Д.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 та на рішення Господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 у справі № 919/564/13 за позовом Приватного підприємства "Аллофс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" про розірвання договору та стягнення 365 324, 47 грн.

Приватне підприємство "Аллофс" (далі - ПП "Аллофс") звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" (далі - ТОВ "СК "Славутич") про розірвання договору генпідряду № 25 від 21.05.2008, укладеного між ПП "Аллофс" та ТОВ "СК "Славутич" та стягнення заборгованості у розмірі 365 324, 47 грн., з яких основний борг - 309 838, 00 грн., три проценти річних - 27 910, 89 грн. та збитки від інфляції 27 575, 58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 22.05.2013 порушено провадження у справі № 919/564/13 за позовом ПП "Аллофс" до ТОВ "СК "Славутич" про розірвання договору та стягнення 365 324, 47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 22.07.2013 позов задоволено частково, розірвано договір генпідряду від 21.05.2008 № 25, укладений між ПП "Аллофс" та ТОВ "СК "Славутич", стягнуто з ТОВ "СК "Славутич" на користь ПП "Аллофс" 309 838, 00 грн. основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фенько Т.П., судді Воронцова Н.В., Сікорська Н.І.) від 16.09.2013 апеляційну скаргу ТОВ "СК "Славутич" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2013, ТОВ "СК "Славутич" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в цій частині.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, не застосувавши норми ст. 613, ч. 4 ст. 612, ст. 651 ЦК України дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем істотно порушено умови договору, і є підстави для розірвання договору.

Також ТОВ "СК "Славутич" посилається на те, що судами не було враховано, що позовна давність, про застосування якої заявляв відповідач, за вимогами позивача сплила.

Окрім того, скаржник зазначає, що приймаючи рішення про стягнення коштів, суди не застосували ч. 4 ст. 653 ЦК України, яка визначає правові наслідки розірвання договору щодо виконаних зобов'язань, оскільки кошти в сумі 309 838, 00 грн. не є безпідставно набутим майном, а є отриманими за договором чинним на день подання позову та ухвалення рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 касаційну скаргу ТОВ "СК "Славутич" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.01.2014.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2014 розгляд справи відкладено на 12.02.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами мiж ПП "Аллофс" (замовник) та ТОВ "СК "Славутич" (генпідрядник) 21.05.2008 укладено генпідрядний договір № 25, предметом якого є роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку, визначені пунктом 5 договору, за адресою м. Севастополь, вул. Гагаріна, 48 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору його метою є будівництво будівлі згідно вимог якості за вказівкою замовника та нормативних вимог України, для чого генпідрядник зобов'язаний виконувати зі свого матеріалу усі необхідні для цього роботи, здійснювати дії на свій ризик та під свою відповідальність на умовах, наведених та уточнених в договорі.

Результатом договору є збудована та введена в експлуатацію будівля з усією необхідною документацією (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 6.1.3 договору генпідрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до графіка, узгодженого з іншими підрядниками замовника та згідно з інтересами замовника, виходячи з цілі Договору.

Генпідрядник зобов'язаний провести роботи, у строки наведені у графіку виконання робіт (додаток № 1 до договору). Початок робіт - 3 робочих дні з моменту оплати першого авансового платежу за графіком фінансування (додаток № 2 до договору). Закінчення робіт - 18 місяців від початку виконання робіт (п. 8.1 договору).

Пунктом 8.7 договору передбачено, що замовник фінансує виконання робіт відповідно до графіка фінансування, наведеного у додатку №2 до договору. Оплата за поточний місяць здійснюється в два етапи: 1) авансовий платіж в розмірі 80 відсотків від суми закладеної згідно з графіком фінансування на поточний місяць перераховується замовником на розрахунковий рахунок генпідрядника в строк 5 банківських днів з 1-го числа поточного місяця; 2) остаточна оплата за поточний місяць здійснюється після того, як генпідрядник передав, а замовник прийняв відповідну частину проведених робіт (у випадку надання остаточного рахунку - прийняв всю роботу) та це оформлено відповідно до параграфа 14 договору. Оплата здійснюється після акцептування акту зі сторони замовника на підставі рахунку, наданого генпідрядником протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку. Днем оплати вважається дата проведення виплати в банку замовника.

Замовник має право достроково припинити договір та вимагати від генпідрядника компенсації понесеної шкоди у випадку, якщо генпідрядник не приступив своєчасно до виконання договору, або виконує його настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (п. 15.3.1 договору).

З поважних причин замовник має право вимагати негайної зміни або припинення договору, сплативши генпідрядникові за роботи, виконані на цей момент (п. 15.4 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були здійснені авансові платежі: 23.09.2008 у сумі 400 000,00 грн. та 20.10.2008 у сумі 1 000 000, 00 грн.

При цьому судами також встановлено, що згідно з актом звірки станом на 31.05.2009, сальдо за договором на 01.01.2009 складало 1 218 639, 20 грн., за період з січня по травень 2009 ТОВ "СК "Славутич" були виконані роботи на суму 898 801, 20 грн. Решта обсягу робіт відповідачем не виконано. Неосвоєними залишились кошти у розмірі 319 838, 00 грн. Вказані обставини представниками сторін не заперечувались.

При цьому, ТОВ "СК "Славутич" було повернуто ПП "Аллофс" аванс у розмірі 10 000, 00 грн.

У зв'язку з тим, що ТОВ "СК "Славутич" не виконало передбачені договором роботи та не повернуло у повному обсязі невикористану частину авансу, ПП "Аллофс" звернулося до Господарського суду міста Севастополя із позовом до ТОВ "СК "Славутич" про розірвання генпідрядного договору від 21.05.2008 № 25 та про стягнення заборгованості у розмірі 365 324, 47 грн., з яких: 309 838, 00 грн. - сума основного боргу, 27 910, 89 грн. - 3 % річних, 27 575, 58 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування своїх позовних вимог ПП "Аллофс" посилалось на те, що відповідач не виконав роботи за договором та не збудував багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Севастополь, вул. Гагаріна, 48, тому підприємство позбавляється можливості отримати замовлені за договором підряду роботи, що є підставою для розірвання договору.

Також ПП "Аллофс" посилаючись на норми ст.ст. 1212, 625 ЦК України просило стягнути з відповідача кошти отримані ним в якості авансу за договором за фактично невиконані роботи, три проценти річних та збитки від інфляції.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов в частині розірвання договору та стягнення суми основної заборгованості, виходили із того, що оскільки ТОВ "СК "Славутич" у передбачений договором строк не виконало належним чином роботи та не передало позивачу їх результат, що в свою чергу унеможливило виконання сторонами умов договору на наступних етапах, та призвело до неможливості його виконання в цілому, то порушення ТОВ "СК "Славутич" умов договору № 25 є істотним, а тому вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "СК Славутич" у передбачений договором № 25 строк не виконало належним чином роботи та не передало позивачу їх результат, що в свою чергу, унеможливило виконання стронами умов договору на наступних етапах, та неможливості його виконання в цілому і порушення ТОВ "СК "Славутич" умов договору № 25 є істотним, то колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності правових підстав для розірвання договору за рішенням суду.

Враховуючи факт розірвання договору генпідряду № 25, суди дійшли висновку, що правовідносини сторін щодо повернення авансового платежу, сплаченого на його виконання, є позадоговірними, а оскільки при цьому судами встановлено факт, що позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 1 400 000, 00 грн., а останнім його зобов'язання виконано лише у сумі 898 801, 20 грн. та 10 000, 00 грн. повернуто, то грошові кошти у заявленому позивачем розмірі 309 838, 00 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що грошові кошти у заявленому позивачем розмірі 309 838, 00 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України, є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У постанові від 20.02.2013, прийнятої за результатами розгляду справи на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, наведено правову позицію, згідно з якою аналіз норм ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 854 ЦК України коли договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положеннями ЦК України (435-15) про підряд (глава 61) не передбачено право замовника вимагати повернення неосвоєної суми попередньої оплати у зв'язку з розірванням договору.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення авансового платежу в розмірі 309 838, 00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Так, суди, не встановивши наявності у діях ТОВ "СК "Славутич" складу цивільного правопорушення, та не проаналізувавши усі його необхідні елементи, припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, що в свою чергу є підставою для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині стягнення авансового платежу та передання справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Окрім того, визначивши правову природу коштів, які ПП "Аллофс" просить стягнути з ТОВ "СК "Славутич", суду першої інстанції слід заново вирішити питання щодо наявності правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, які також заявлені до стягнення з відповідача.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 та рішення Господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 в частині розірвання договору генпідряду від 21.05.2008 № 25, укладеного між Приватним підприємством "Аллофс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" у справі № 919/564/13 залишити без змін.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 та рішення Господарського суду міста Севастополя від 22.07.2013 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Славутич" на користь Приватного підприємства "Аллофс" 309 838, 00 грн. основного боргу та відмови у стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань у справі № 919/564/13 - скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.