розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у справі № 905/4029/13 господарського суду Донецької області за позовом Прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Новоазовської районної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс" про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явився - відповідачане з'явився - Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

В червні 2013 року прокурор Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Новоазовської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс" в якому просив суд: розірвати договір оренди землі від 15.08.2007, укладений між Новоазовською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс", зареєстрований у Новоазовському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис 15.08.2007 за № 040716400019 та зобов'язати відповідача повернути орендодавцеві - Новоазовській районній державній адміністрації земельну ділянку (кадастровий номер 1423682200:04:000:0400), площею 5 га, грошова оцінка якої складає 622 500, 00 грн., надану на підставі договору оренди землі від 15.08.2007 у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її надано в оренду; розірвати договір оренди землі від 10.12.2007, укладений між Новоазовською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс", зареєстрований у Новоазовському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис 10.12.2007 р. за № 040716400035 та зобов'язати відповідача повернути орендодавцеві - Новоазовській районній державній адміністрації земельну ділянку (кадастровий номер 1423682200:04:000:0700) площею 4 га, грошова оцінка якої складає 498 000, 00грн., надану на підставі договору оренди землі від 10.12.2007 у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її надано в оренду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2013 (суддя Харакоз К.С.) у даній справі в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2013 (головуючий Будко Н.В., судді: Москальова І.В., М'ясищев А.М.) вказане судове рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Новоазовська районна державна адміністрація не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Розпорядженням секретаря судової палати від 10.02.2014 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Судом апеляційної інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів було встановлено, що 15.08.2007 та 10.12.2007 між Новоазовською райдержадміністрацією (орендодавцем; позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Діабаз сервіс" (орендарем; відповідачем) було укладено два договори оренди землі за умовами яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове сплатне користування земельні ділянки загальною площею 5,0 га для розміщення комплексу будівель та споруд яхт-клубу, спеціалізованого магазину з виставочним майданчиком, кафе та 4,0 га для розміщення рекреаційного комплексу (торгівельний центр, ресторан, басейн, спортивний зал, боулінг, більярд, адміністративне приміщення, гуртожиток для персоналу, зимовий сад, відкриті водяні атракціони, спортивні майданчики, дискотека, пляжна зона), строком на 49 років, які знаходяться на території Виноградненської сільської ради за межами населеного пункту Новоазовського району (а. с. 57-58, 64-65). Дані договори зареєстровані в Новоазовському районному відділі ДРФ ДП "ЦДЗК" про що в Державному реєстрі земель вчинено записи від 15.08.2007 № 040716400019 та від 10.12.2007 за № 040716400035.

Зазначені земельні ділянки були передані відповідачу за актами приймання-передачі (а. с. 62, 69).

В своєму позові прокурор послався на систематичне невиконання відповідачем умов договорів оренди в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за землю, внаслідок чого утворилась заборгованість у значному розмірі. При цьому, до матеріалів справи надано довідку Новоазовської МДПІ Донецької області ДПС №15 від 30.05.2013, відповідно до якої за ТОВ "Діабаз сервіс" з 30.10.2011 обліковується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 143326, 58 грн. та лист Новоазовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 2558/10/19-013 від 02.08.2013, згідно якого за відповідачем станом на 02.08.2013 обліковується податковий борг з орендної плати за землю в сумі 192145,63 грн., який виник за період з 30.09.2011 по теперішній час. Зазначені обставини, на думку прокурора свідчать про порушення вимог діючого законодавства та інтересів позивача. Підставою позову прокурор зазначив статті 15, 24, 32 Закону України "Про оренду землі", статтю 141 Земельного кодексу України та статті 202, 610, 611, 651 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду заявлених позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про розірвання спірних договорів оренди та повернення земельних ділянок є достатньо обґрунтованими. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 названого Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В пунктах 31 договорів оренди земельних ділянок від 15.08.2007 та від 10.12.2007 зазначено, що одним із обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати.

Пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В пункті 2.23. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що при розгляді справ зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що починаючи з 2011 року відповідач систематично не виконує свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за землю, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в значному розмірі. Також встановлено, що на час розгляду справи відповідач продовжує користуватися спірними земельними ділянками.

Стосовно посилання відповідача на складений ним і узгоджений із позивачем графік погашення заборгованості, судом апеляційної інстанції встановлено, що даний графік складений відповідачем вже після подачі позову, крім того він не містить належних обґрунтувань сум погашення по відповідних періодах (а.с.102). Доказів виконання цього графіку матеріали справи містять. Наведені обставини у встановленому порядку не спростовані.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для дострокового розірвання спірних договорів оренди землі від 15.08.2007 та від 10.12.2007 та повернення земельних ділянок їх власнику, враховуючи при цьому, що статтею 34 Закону України "Про оренду землі" та пунктами 21 зазначених договорів передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.