головуючого Остапенка М.І., суддів: Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Фарм Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф" про стягнення коштів

у серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Фарм Плюс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Лайф" 71 685,26 грн. заборгованості за товар наданий відповідно до умов договору від 10.10.2011 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 66 650,52 грн. боргу, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором від 10.10.2011 року, за умовами якого ТОВ "Віта Фарм Плюс"(виконавець) зобов'язалось надавати ТОВ "Мед-Лайф" (замовник) послуги з медикаментозного забезпечення клієнтів клініки, що мають рецепти замовника, а останній до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, розраховуватись за відпущені медичні препарати та вироби медичного призначення клієнтам клініки (п. п. 1.1, 2.1 та 3.1 договору).

Згідно п. 2.5 цього договору, в окремих випадках позивач може відпускати медикаменти клієнтам клініки за попереднім узгодженням з відповідачем без рецепта або бланку-заявки, але при наявності документа, що посвідчує особу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, позивач надавав відповідачу послуги з медикаментозного забезпечення клієнтів, за які останній сплатив лише частково і його борг перед позивачем складає 66 650,52 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.03.2012 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.08.2013 № 1940/13-45, визнавалось відповідачем під час розгляду справи судом шляхом надання проекту угоди про врегулювання спору від 05.11.2012 року на борг у сумі 73 309,46 грн.

За таких обставин, коли відповідач у порушення умов договору вчасно та у повному обсязі не оплатив отриманий ним товар, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати заборгованості у примусовому порядку, обґрунтовано постановив про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача боргу у сумі 66 650,52 грн., і підстав для скасування чи зміни судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.