Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Плюс" на ухвалу від та на постанову від господарського суду Чернігівської області 07.10.2013 Київського апеляційного господарського суду 27.11.2013 у справі господарського суду № 16/17 Чернігівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" до Приватного підприємства "Аверс-Плюс" за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про стягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Величко Г.В.;- відповідача - ВДВС Луєнко Ю.В.; Ващенко А.В.;

08.09.2013 Приватне підприємство "Аверс-Плюс" звернулось до господарського суду Чернігівської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про:

- визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області в частині передачі майна, яке належить ПП "Аверс-Плюс" та знаходиться по вул. Бородіна, 7 в м. Ніжині Чернігівської області: зважувального пристрою 1982 р.в. вартістю 6741 грн., талі електричної 1985 р.в. вартістю 3276 грн., котла МЗС - 2446 1979 р.в. вартістю 18900 грн., талі електричної 1988 р.в. вартістю 3276 грн., шприца вакуумного 1993 р.в. вартістю 21420 грн., дробарки 1973 р.в. вартістю 19440 грн., кутера 1981 р.в. вартістю 21420 грн., машини П6ФШУ 1988 р.в. вартістю 12150 грн., парового котла 416-09 1991 р.в. вартістю 7560 грн., автоклава АВ-2 1989 р.в. вартістю 6615 грн., насоса ЕМ-100-65 1995 р.в. вартістю 7460,24 грн., шприца наповнення вакуумного 1985 р. в. вартістю 9450 грн., автоклава 1995 р.в. вартістю 6615 грн., волчка 1989 р.в. вартістю 26730 грн., фаршмішалки 1987 р.в. вартістю 14175 грн., машини шпиговочної 1982 р.в. вартістю 22050 грн., столу обвалочного 1997 р.в. 2835 грн., машини шпиговочної 1987 р.в. вартістю 22050 грн., шприца вакуумного 1988 р.в. вартістю 9450 грн., машини шпиговочної 1989 р.в. вартістю 22050 грн., підвісної транспортної лінії (70 м.) 1993 р.в. вартістю 9135 грн., фаршмішалки 1989 р.в. вартістю 14175 грн., талі електричної 1992 р.в. вартістю 3276 грн.;

- визнання недійсною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 03.07.2013.

18.09.2013 Приватне підприємство "Аверс-Плюс" звернулось до господарського суду Чернігівської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про:

- визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області в частині передачі майна, яке належить ПП "Аверс-Плюс" та знаходиться по вул. Бородіна, 7 в м. Ніжині Чернігівської області: електротельфера 1987 р. в. вартістю 1575 грн., електротельфера 1987 р. в. вартістю 1575 грн., зварювального апарату 1985 р. в. вартістю 994,14 грн., елеватора для вигрузки тушонки 1995 р. в. вартістю 730 грн.;

- визнання недійсною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 03.09.2013.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.10.2013 у справі № 16/17 (суддя Фесюра М.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий суддя, судді Дідиченко М.А., Шевченко Е.О.), відмовлено у задоволенні скарг Приватного підприємства "Аверс-Плюс".

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Аверс-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 07.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 16/17, та прийняти нове рішення, яким задовольнити скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргами на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, відповідач посилається на те, що органом ДВС, в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.14. Порядку реалізації арештованого майна, не повідомлено його про час та місце проведення аукціонів, про стартову ціну лотів, про проведення уцінки майна.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація заставленого майна здійснюється в порядку встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нереалізоване на прилюдних торгах аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення, внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Відповідно до п. 5.12.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (z0865-99) , продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюють спеціалізовані організації. Такими спеціалізованими організаціями є суб'єкти господарювання, визначені на тендерній (конкурсній) основі, які здійснюють реалізацію майна шляхом проведення аукціонів.

Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 (z0480-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773 (z0480-99) , із змінами і доповненнями.

Згідно з п. 3.1. Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон. Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон.

Відповідно до п. 3.6 Порядку організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення аукціону розміщує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, на відповідному веб-сайті інформацію про майно, що реалізується. Оголошення про проведення аукціону має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторного аукціону - не пізніше семи днів з моменту складання акта переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

Згідно з п. 4.14. Порядку боржник, на майно якого звернено стягнення (або його представник, якщо боржником є юридична особа), стягувач, державний виконавець можуть бути присутні на аукціоні без сплати вхідної плати.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами, зокрема, Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , Порядку реалізації арештованого майна, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, встановивши, що оголошення про проведення аукціону було тричі розміщено (з урахуванням уцінки майна) на відповідному веб-сайті з інформацією про майно, що реалізується; спірні постанови від 03.07.2013 та від 03.09.2013 містять перелік нереалізованого майна за ціною, що відповідає початковій вартості; стягувачу передано майно, яке належить ПП "Аверс-Плюс" відповідно до вимог ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження"; беручи до уваги те, що ні Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , ні Інструкцією про проведення виконавчих дій, ані Порядком реалізації арештованого майна не передбачено обов'язку органу ДВС повідомляти боржника про час проведення аукціону або проведення торгів на комісійних засадах, про проведення уцінки майна; з огляду на те, що п. 4.14. Порядку реалізації арештованого майна лише передбачає звільнення учасників виконавчого провадження, зокрема боржника, від вхідної плати на аукціон; дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні скарг на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, ухвала господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аверс-Плюс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Чернігівської області від 07.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 у справі № 16/17 залишити без змін.