позивача -Оберемко Р.А., відповідача третьої особи-не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сузір'я" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 у справі № 907/746/13 за позовом ПАТ "АКБ Київ" до (третя особа ТОВ "Сузір'я" - Кордас Т.Ю.) про стягнення 398539,08 грн. збитків

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.09.2013 (суддя Пригара Л.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 (судді: Кузь В.Л., Желік М.Б., Малех І.Б.), позов задоволено - на підставі ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України стягнуто з ТОВ "Сузір'я" (забудовника) на користь ПАТ "АКБ "Київ" (управителя) 398539,08 грн. збитків, серед яких 374018,15 грн. вартості закріплених вимірних одиниць інвестування, 12997,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 11523,84 грн., сплачених позивачем на користь довірителя (Кордас Т.Ю.) на примусове виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2012 по цивільній справі №2-3259/11 у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, укладеним з позивачем.

ТОВ "Сузір'я" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 24520,93 грн. збитків (12997,09 грн. інфляційних втрат + 3% річних у сумі 11523,84 грн.), прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 22, 616, 1166 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що у нього виник обов'язок перерахувати кошти позивачу для розрахунку з довірителем (Кордас Т.Ю.) лише з 27.03.2012 р. (з дати отримання офіційного листа позивача від 21.03.2012), а перерахувати кошти він мав би до 06.04.2012 р. (протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги, в зв'язку з чим відповідач не повинен нести відповідальності за будь-які інфляційні нарахування та 3% річних, стягнуті судом з позивача на користь третьої особи за період до 06.04.2012 р.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову повністю, апеляційний господарський суд виходив з доведеності завдання позивачу (управителю) збитків внаслідок порушення ТОВ "Сузір'я" (забудовник) своїх зобов'язань за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, а саме через невиконання відповідачем в спірний період (з 08.02.2011 р. по 17.02.2012 р.) умов п.3.3.10 цього договору шляхом залишення без реагування офіційних письмових вимог позивача від 11.01.2011 та від 11.04.2011 (а.с.228,237-238 том 1) про перерахування коштів, необхідних для виплати довірителю (третій особі), та наявності причинного звязку між бездіяльністю забудовника та понесеними банком збитками у вигляді виплати спірної суми коштів довірителю (третій особі) на примусове виконання рішення суду у цивільній справі.

Апеляційна інстанція відхилила доводи відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем 12997,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 11523,84 грн. за період до 06.04.12 р. з підстав прострочення виконання грошового зобов'язання (ч.2 ст. 625 ЦК України), оскільки як вбачається з наявних у справі доказів, позивачем було надіслано відповідачу офіційну письмову вимогу від 11.01.2011 про виконання зобов'язання (а.с.44), яка згідно п.3.3.10 укладеного між сторонами договору від 20.04.2007 повинна була бути виконана забудовником протягом 10 банківських днів з дати отримання від управителя офіційного листа. Факт направлення такої вимоги управителем, підтверджується реєстром поштових відправлень ПАТ "АКБ "Київ" від 11.01.2011, що міститься в матеріалах справи (а.с.228). Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що прострочення виконання позивачем грошового зобов'язання перед довірителем виникло з вини відповідача, а тому погодився з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки.

20.04.2007 р. між АКБ "Київ" (управитель) та ТОВ "Сузір'я" (забудовник) було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва на підставі Правил Фонду фінансування будівництва, затверджених рішенням Правління АКБ "Київ" (а.с.15-21)

Згідно п.п.2.8,3.3.10 цього договору управитель формує оперативний резерв в розмірі 10% від суми грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ. У випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати довірителям та у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, встановлених Правилами ФФБ та укладеними договорами про участь у ФФБ, на першу письмову вимогу Управителя, в термін не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати отримання від Управителя офіційного листа, забудовник зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва між управителем (АКБ "Київ") та Кордас Т.Ю. (довіритель) було укладено договір № 14/2008 від 05.02.2008 про участь у Фонді фінансового будівництва (а.с.39-40) та додаткову угоду №1 від 29.04.2008 до даного договору (а.с.41).

23.12.2010р. довірителем було надіслано управителю заяву про відмову від участі у ФФБ і розірвання договору (а.с.43). На момент подачі даної заяви, загальна вартість закріплених за нею вимірних одиниць об'єкту інвестування становила 374018,15 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ФФБ перед довірителями (а.с.48).

Відповідно до п.2.2.2 підпункту "а" договору про участь у ФФБ від 05.02.2008 довіритель має право відмовитись від участі у ФФБ шляхом розірвання договору про участь у ФФБ та отримати кошти в сумі, що відповідає вартості закріплених за ним вимірних одиниць об`єкта інвестування за ціною на день подання заяви про відмову від участі у ФФБ, але не менше суми коштів, внесених довірителем до ФФБ.

У зв'язку з недостатністю коштів для виконання зобов'язань по укладеному договору, управитель звернувся до забудовника 11.01.2011 р. з офіційною вимогою перерахувати кошти в обсязі, необхідному для подальшого повернення довірителю (а.с.44). Направлення даної вимоги підтверджено реєстром рекомендованих листів, відправлених ПАТ "АКБ "Київ" 11.01.2011 р., скріпленим штемпелем поштового відправлення. 11.04.2011 р. управитель повторно звернувся з аналогічною вимогою до забудовника (а.с.237), проте, дані вимоги забудовником виконані не були, що призвело до неможливості виконання управителем своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів довірителям.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2012 у цивільній справі № 2-3259/11, яке набрало законної сили з 17.10.2012 р., частково задоволено позов Кордас Теодори Юліївни - договір № 14/2008 про участь у Фонді фінансування будівництва від 05.02.2008 року розірвано та стягнуто з банку суму, що складає загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування в розмірі 374018,15 грн. та понесених інфляційних втрат в розмірі 12997 грн. 09 коп., а також 11523 грн. 84 коп. (три проценти від простроченої суми) за період з 08.02.2011р. по 17.02.2012р. (а.с.49-51 том 1). Дане рішення у даній справі (а.с.75-79 том 1). З матеріалів справи вбачається, що управителем (позивачем) виконано вказане рішення суду та сплачено борг в сумі 398539,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49843 від 23.05.13 (а.с.84).

Проте, як встановлено судами, забудовником і надалі не було виконано умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.07 та не перераховано кошти на рахунок управителя для розрахунку з довірителями.

Згідно зі ст.ст. 599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" на управителя ФФБ покладено обов'язок при відкріпленні від довірителя об'єкта інвестування виплатити довірителю кошти на умовах та у порядку, визначених Правилами фонду.

Колегія приймає до уваги правильні посилання апеляційної інстанції на норми ч.16 ст. 11, ч.11 ст. 16 та ч.2 ст. 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" в обґрунтування висновку щодо недопустимості виплати коштів довірителю за рахунок власного майна управителя (не з коштів оперативного резерву), оскільки, по-перше, згідно з п.3 ч.16 ст.11 цього закону Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя.

В даному ж випадку апеляційним судом достеменно встановлено та відповідачем не спростовані обставини вжиття управителем (банком) належних заходів задля забезпечення можливості отримання довірителем (третьою особою) коштів з ФФБ на вимогу довірителя від 23.12.2010, що, за умови фактичної недостатності коштів оперативного резерву, полягало у своєчасному направленні управителем (11.01.2011 р.) офіційної письмової вимоги до відповідача про перерахування коштів в обсязі, необхідному для їх подальшої виплати довірителю у зв'язку з розірванням останнім договору про участь у ФФБ.

По-друге, відповідно до ч.11 ст.16 даного закону у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду А повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А. За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду А забудовник несе відповідальність своїм майном.

Таким чином, у даному випадку відповідальність забудовника наступає тільки в разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, що має істотне значення для правильного вирішення спору. Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що вимога довірителя про повернення інвестованих коштів обґрунтовувалася його відмовою від участі у ФФБ, що, в свою чергу, призвело до зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво внаслідок відмови довірителя.

За таких обставин, апеляційна інстанція обґрунтовано послалася на п.3.3.10 договору від 20.04.2007 та п.п.5.4.2,5.4.4 Правил ФФБ в обґрунтування існування обов'язку забудовника перерахувати на вимогу управителя недостатню суму коштів для їх повернення довірителям.

У зв'язку з вищенаведеним, касаційна інстанція вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про доведеність протиправної поведінки відповідача (забудовника), яка полягала в його бездіяльності, а саме ухиленні від виконання договірного зобов'язання щодо перерахування на письмову вимогу управителя коштів, необхідних для виплати довірителю, та доведеність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача (невиконанням зобов'язання за договором) та понесеними управителем (позивачем) збитками у вигляді виплати коштів довірителю за рішенням суду у цивільній справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З врахуванням приписів ст. 614 ЦК України касаційна інстанція визнає правильним висновок апеляційного суду про доведеність вини забудовника у завданні збитків управителю (банку), оскільки відповідач не довів належне виконання умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, а саме не довів вчинення правомірної односторонньої відмови від виконання цього договору .

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України (435-15) ). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч.3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Зміст позовної заяви та прийнятих у справі судових рішень переконливо свідчить про те, що банком пред'явлено та судами розглядався позов про стягнення з ТОВ "Сузір'я" збитків (у вигляді коштів, стягнутих з ПАТ "АКБ "Київ" на примусове виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2012 по цивільній справі № 2-3259/11), завданих внаслідок порушення забудовником умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007, а саме неперерахуванням відповідачем грошових коштів на рахунок ФФБ для розрахунків з довірителем.

Таким чином, позивач на підставі ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України звернувся з позовом про стягнення з ТОВ "Сузір'я" збитків, завданих внаслідок порушення забудовником умов договору від 20.04.2007. Спір між сторонами виник з підстав порушення відповідачем договірних зобов'язань, а не з деліктних правовідносин. Тобто предметом позову є не відшкодування позадоговірної шкоди, а стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.

За таких обставин, колегія не приймає до уваги недоречні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ст. 1166 ЦК України, якою врегульовано підстави відшкодування позадоговірної шкоди.

Водночас, касаційна інстанція відхиляє як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, твердження відповідача про необґрунтоване включення до складу збитків інфляційних нарахувань та 3% річних за період до 06.04.2012 р., стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням в цивільній справі, з причин виникнення у забудовника обов'язку перерахувати кошти позивачу для розрахунку з довірителем (Кордас Т.Ю.) лише з 27.03.2012 р. (з дати отримання офіційного листа позивача від 21.03.2012), оскільки, як достеменно встановлено судами та не спростовано заявником, позивачем було своєчасно надіслано відповідачу офіційну письмову вимогу від 11.01.2011 про перерахування коштів (а.с.44,238 том 1), яка згідно п.3.3.10 укладеного між сторонами договору від 20.04.2007 повинна була бути виконана забудовником протягом 10 банківських днів з дати її отримання. Адже, факт направлення такої вимоги управителем підтверджується реєстром поштових відправлень ПАТ "АКБ "Київ" від 11.01.2011 (а.с.228 том 1).

Крім того, з огляду на відсутність вини кредитора (позивача) у порушенні договірного зобов'язання, колегія визнає безпредметними посилання заявника на ст. 616 ЦК України в обґрунтування доводів щодо необхідності зменшення судом розміру збитків, оскільки передумовою для їх зменшення законом визначено порушення зобов'язання з вини кредитора.

Отже, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено, а скаржником не спростовано факт завдання позивачу збитків у заявленому розмірі внаслідок невиконання забудовником зобов'язань за вказаним договором.