розглянувши касаційну скаргу Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви, м. Ялта Автономної Республіки Крим,

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2013

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013

зі справи № 5002-35/4163-2012

за позовом Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви (далі - Громада)

до комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комбінат благоустрою" (далі - Підприємство), м. Ялта Автономної Республіки Крим,

Ялтинської міської ради (далі - Міська рада), м. Ялта Автономної Республіки Крим,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України (далі - Церква), м. Одеса,

про визнання права володіння та користування майном,

за участю представників:

Громади - Бойченка О.В.,

Підприємства - не з'явився,

Міської ради - не з'явився,

Церкви - Веровського О.В.,

Громада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання за нею права володіння та користування майном (нежилими приміщеннями лютеранської кірхи св. Марії загальною площею 233,6 м2 за адресою: місто Ялта, вул. Чехова, 10 "А"), а також просила зобов'язати Підприємство припинити здійснення обліку на своєму балансі нежитлових приміщень загальною площею 232,3 м2 за адресою: місто Ялта, вул. Чехова, 10 "А" (лютеранська кірха св. Марії).

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2013 (суддя Медведчук О.Л.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 (колегія суддів у складі: Гонтар В.І. - головуючий суддя, судді Воронцова Н.В., Антонова І.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 327, 399 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" мотивовано недоведеністю позивачем порушення його права на володіння та користування спірним майном.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Громада просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Громади та Церкви, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням наведених ними норм матеріального та процесуального права, встановивши те, що: спірне майно, передане Громаді за рішенням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, перебуває у володінні та користуванні позивача; правомірність володіння та користування Громадою спірним майном підтверджено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2006 зі справи № 2-21/15188-2006; зазначене майно належить до комунальної власності, у зв'язку з чим і перебуває на обліку в Підприємстві, -

дійшли обґрунтованих висновків стосовно недоведеності позивачем порушення його прав на володіння та користування згаданим майном, а тому й правомірно відмовили в задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 зі справи № 5002-35/4163-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу Євангелічно-Лютеранської громади Єдиної Євангелічно-Лютеранської Церкви - без задоволення.