Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору природний газ, в тому числі: основний борг в сумі 101566,83 грн., пеня 403805,16 грн., інфляційні втрати 226391,52 грн., 3% річних 82357,98 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2013 р. (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 82357,98 грн. 3% річних, 226391,52 грн. інфляційних втрат та судового збору в розмірі 16283,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 403805,16 грн. відмовлено. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 101566,83 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р. (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Тихий П.В.) зазначене судове рішення скасоване в частині припинення провадження у справі та відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені в розмірі 48311,39 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 101566,83 грн. основного боргу та 48311,39 грн. пені. В решті судове рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Доводи касаційної скарги заявник мотивує тим, що апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що взаємозалік щодо суми основного боргу не відбувся, тоді як відповідач виконав всі необхідні дії для здійснення такого заліку.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

20.12.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 06/10-2037.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3).

Строк дії договору у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 3).

Протягом строку січня-вересня 2011 року позивачем в повному обсязі виконувались зобов'язання за договором з постачання природного газу, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Відповідач, в порушення умов договору здійснив оплату за спожитий природний газ частково у розмірі 48290388,28 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 101566,83 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати, позивачем нараховано пеню у розмірі 403805,16грн., інфляційні втрати в розмірі 226391,52 грн., 3% річних у розмірі 82357,98 грн. Розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних суди попередніх інстанцій визнали правильними. З урахуванням положень ст. 625 ЦК України, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача вказані суми коштів.

Щодо сум основного боргу та пені, то судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, 18.04.2012р. відповідач направив позивачеві лист № 1291, в якому просив переплату по договору № 06/10-2118 від 20.12.2010 р. зарахувати в погашення заборгованості по договору № 06/10-2037 від 20.12.2010 р.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що 09.04.2013р. між сторонами по справі укладено договір про припинення зобов'язання № 308-14/13-46, відповідно до якого Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зменшує дебіторську заборгованість Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" за договором від 28.05.2012 р. за № 14/12-116 на суму 105196,93 грн., та відображає суму 105196,93 грн. у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" за договором № 06/10-2118 від 20.12.2010 р.; Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" зменшує дебіторську заборгованість за договором № 06/10-2118 від 20.12.2010р. на суму 105196,93 грн., та відображає суму 105196,93 грн. у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за договором № 14/12-116 від 28.05.2012 р.

Таким чином із встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що на суму про яку йшлося в листі відповідача № 1291 від 18.04.2012 р. відбулось погашення заборгованості відповідно до норм ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України за іншим договором (договором № 14/12-116 від 28.05.2012 р.), тоді як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором № 06/10-2037 від 20.12.2010 р. Отже, сума основного боргу в розмірі 101566,83 грн. за договором № 06/10-2037 від 20.12.2010 р. залишилась не погашеною.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин щодо невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого природного газу, в результаті чого виник борг, факту непогашення (відсутності взаємозаліку) суми цього боргу, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу та пені.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 р. у справі № 922/3049/13 - без змін.