Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Алєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Авдеєв П.В., Корсакова Г.В.) на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. (суддя: Станік С.Р.) у справі № 910/9254/13 Господарського суду міста Києва за позовом першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі: 1.Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", 2. Міністерства інфраструктури України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсистема", 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, 3. Фонду державного майна України про визнання недійсним договору, за участю представників позивача-1 не з'явились; позивача-2 Лозовський О.М., відповідача-1 Діжевський Д.М., Лобуцький В.П., відповідача-2, 3 Дембовська В.В., прокуратури Романов Р.О.,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. у справі

№ 910/9254/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р., у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними укладених між відповідачами договору оренди № 1-Ц/2004р від 20.05.2004 р. та договору № 2 від 27.08.2009 р. про внесення змін до нього відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не враховано, що згідно зі ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" спірне майно не могло бути об'єктом оренди, а згідно зі ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" дію спірного договору можна було продовжити не більш як на два роки.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсистема" (орендар) укладено Договір оренди № 1-Ц/2004р цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу - промивально-пропарювальної станції Кагамлицька Південної залізниці (надалі - Підприємство), склад і вартість якого визначена відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2004, в розмірі 4.258.000,00 грн.

Пунктом 1.5 Договору сторони погодили, що після укладення договору орендар приєднує до свого майна майно підприємства

За умовами п. 1.6 Договору орендар стає правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства.

Згідно з п. 10.1 Договору вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом 5 років з дати підписання у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. У разі відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації протягом 364 днів з моменту підписання договору термін дії договору становить 364 дня з дати підписання. Датою нарахування орендної плати вважається дата підписання акта прийому - передачі майна, що передається оренду.

На виконання умов Договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсистема" 20.05.2004 р. було складено акт приймання - передачі майна.

Південною залізницею 20.05.2004 р. було видано наказ № 185/Н, відповідно до якого Укрзалізниця вирішила припинити з 01.07.2004 р. діяльність промивально-пропарювальної станції Кагамлицька як структурного підрозділу СТГО "Південна залізниця" шляхом його виділення із структури залізниці з наступним приєднанням до орендаря - ТОВ "Промсистема".

Судами встановлено, що Договір укладено саме 20.05.2004 р., а 15.09.2004 р. його посвідчено нотаріально і під час нотаріального посвідчення пунктом 10.2 було визначено, що нотаріально-посвідчений договір оренди є новою редакцією саме Договору оренди від 20.05.2004 р.

Також 21.03.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсистема" було укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін до Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди про викладення пунктів розділу "Орендна плата" у новій редакції.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області видано Наказ № 467 від 27.09.2009 р., яким відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України наказано укласти Договір № 2 про внесення змін до Договору (підстава - лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.08.2009 р. № 9387/24/10-09).

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсистема" 27.08.2009 р. укладено та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін № 2 до Договору відповідно до якого сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору продовжується на новий строк - 5 років з дати нотаріального посвідчення та підписання цього договору, тобто до 27.08.2014 р.

Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди: цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену ч. 1 ст. 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену ч. 1 ст. 4 Закону України "Про підприємництво".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (станом на 15.09.2004 р., тобто в редакції, чинній на момент нотаріального посвідчення Договору) не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , які випускають підакцизну продукцію.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому (пп. "г"), зокрема, майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою.

Як встановлено судами, Договір було укладено 20.05.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області як орендодавцем (за згодою відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства транспорту України згідно листа від 28.04.2004 р. № 2/16-9-8627) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсистема" як орендарем, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо суттєвих умов договору, підписано представниками сторін та посвідчено їх печатками.

При цьому суди дійшли вірного висновку, що спірні правовідносини повинні регулюватися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) в редакції, яка була чинна станом на час укладення договору - 20.05.2004 р., а частиною 2 ст. 4 наведеного Закону у вказаній редакції станом на 20.05.2004 р. не було заборонено передачу в оренду об'єктів державної власності, які мають загальнодержавне значення.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання прокуратури на те, що спірний Договір набрав чинності лише після його державної реєстрації, тобто під час дії нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки п. 10.1 Договору чітко визначає момент набирання чинності - з моменту його підписання сторонами. Далі Договір містить дві відкладальні умови, настання кожної з яких має відповідні правові та фактичні наслідки, зокрема, щодо терміну користування майном, що не суперечить законодавству.

Щодо посилань скаржника на невідповідність укладеного між сторонами Договору про внесення змін № 2 (про продовження дії Договору на п'ять років) нормам ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", якою передбачено, що орендар має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У свою чергу, в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у мотивувальній частині вказано про те, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Також, згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) № 10-рп від 22.05.2008 р. (v010p710-08) , законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

З наведених рішень Конституційного Суду України, які відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" мають пряму дію і є обов'язковими для виконання на всій території України, визначено, що Конституція (254к/96-ВР) не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, зокрема і стосовно спеціального закону у сфері оренди державного та комунального майна - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Крім того, судами встановлено, що згідно з актом перевірки виконання умов Договору, затвердженим 28.11.2012 р. начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, проведеною перевіркою зокрема зроблено висновок про те, що відповідачем-1 виконуються істотні умови Договору зі змінами і доповненнями, а строк дії договору продовжено на новий строк - 5 років до 27.08.2014 р. відповідно до договору про внесення змін № 2 від 27.08.2009 р.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що підстави для визнання недійсними спірного договору зі змінами та доповненнями в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні, а тому вимоги прокурора в цій частині підставно визнано судами такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судами встановлено факт належного виконання сторонами умов Договору та відсутності підстав для його скасування, вимоги щодо вилучення орендованого майнового комплексу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсистема" та передачі його Укрзалізниці задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу першого заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 р. у справі № 910/9254/13 - без змін.