Заступник Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" про розірвання договору оренди частки комплексу від 23.10.2006 (ВЕС №442062) та зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення по акту приймання-передачі державі в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району; стягнення з відповідача на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району заборгованість за договором оренди у сумі 83225,50 грн., в тому числі, 77340,15 грн. - заборгованість з орендної плати, 3894,94 грн. -пені, 1990,41 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 (суддя Осоченко І.К.) у справі № 5002-18/3559-2012 позовні вимоги задоволено частково, із посиланням на їх обґрунтованість. В частині стягнення заборгованості у розмірі 77 340,15грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині -позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 (судді Воронцова Н.В., Проценко О.І., Заплава Л.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 скасовано в частині розірвання договору оренди, зобов'язання повернути державі приміщення та стягнення 2146,00 грн. судового збору. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. В дохід держави з відповідача стягнуто 1664,51 грн. судового збору.

Заступник прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" просить суд залишити судовий акт попередньої інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник Міністерства оборони України в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 06.02.2014, підтримав касаційну скаргу у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 23.10.2006 між державою в особі Міністерства оборони України, яку представляє Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (Орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого державного майна ВЕС № 442062, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування 21/100 (двадцять одну соту) частку комплексу за адресою: смт Чорноморське, Військове містечко №1 (один), яке знаходиться на балансі Євпаторійської КЕЧ району та обліковується КЕЧ району.

Частка комплексу розташована на земельній ділянці розміром 0,044+77,76 га, що належить Орендодавцю на підставі державного акту про права користування землею Б № 013942, виданого 1978 року виконкомом Чорноморської селищної ради, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право користування землею за № 4, на якій за даними електронного витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого у 1978 році, на якій розташовані: клуб № 2, санчастина № 3, склад № 4, 8, склад ПММ № 11, склад № 12, 13, 15, склад ПММ № 22, склад № 28, 33, 34, 40, 47, 57, 69, 70, котельна № 5, бактерицидна № 6, очистні споруди № 7, сарай № 9, 24, 65, сараї № 66, 67, бункер № 10, майстерня № 14, 29, 41, мехмайстерні № 35, 53, їдальня № 16, котельна-пральня № 17, казарма № 18, уборна № 19, Уб, ВОХР № 20, дизельна №21, сховище № 30, магазин № 31, гараж № 32, 45, пожежне депо № 36, схов № 37, 38, 39, 46, 48, 49, 51, 59, пост СІЗ № 43, КПП № 50, 54, 55, ТП-1 № 60, ТП-2 № 61, ТП-3 № 62, ТП-5 № 63, пункт заправки № 64, учбовий клас № 68, зварювальна № 71, акумуляторна № 72, ПТОР № 73.

Згідно з п. 10.1 Договору строк його дії встановлюється на десять років з двадцять третього жовтня дві тисячі шостого року по двадцять друге жовтня дві тисячі шістнадцятого року.

Державна реєстрація вказаного договору відбулась 23.10.2006р., про що в реєстрі вчинено запис за № 3415.

За даними електронного витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 19.10.2006 за № 12213301, у користування Орендаря переходить: група інвентарних об'єктів за літером № 4, площею 135,70 кв. м., за літером №13, площею 547,50 кв. м., за літером № 16, площею 619,00 кв. м., за літером №17, площею 297,9 кв. м., за літером № 40, площею 26.00 кв. м., за літером №43, площею 79,40 кв. м., за літером № 47, площею 164, 30 кв. м., за літером №41, площею 45,80 кв. м., за літером № 57, площею 132,6 кв. м., за літером №58, площею 176,00 кв. м., за літером № 65, площею 4,00 кв. м., за літером №66, площею 104,40 кв. м., за літером № 67, площею 180,70 кв. м.,за літером №2, площею 363,00 кв. м., за літером № 9, площею 20,90 кв. м., за літером №10, площею 46,90 кв. м., за літером № УБ, площею 20,60 кв. м., загальною площею 2946,70 кв. м.

Майно передано в оренду з метою використання: для організації курортно-готельного бізнесу (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлена за місяць 7366,75грн. на конкурсній підставі з врахуванням моніторингу орендної плати.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2).

Як передбачено п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем 100% до бюджету на спеціальний рахунок Євпаторійської КЕЧ району щомісячно за поточний місяць не пізніше 25 числа поточного місяця.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року включно стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, штрафних санкцій, розірвання договору оренди та про спонукання відповідача до повернення об'єкта оренди.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10.8 договору, даний договір може бути достроково розірваним на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар не вніс плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 ЦК України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.

Так, як унормовано п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки орендоване майно є державним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) . Згідно положень даного закону орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря. В силу ж ч. 3 статті 26 вказаного Закону, підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване у позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідачем було одержано повідомлення наймодавця про відмову останнього від договору оренди у відповідності до ч. 1 ст. 782 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавця (наймодавцю) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012).

При цьому, погашення орендарем заборгованості до або після подання позову не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом першої інстанції, на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного сторонами договору, наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності встановлено, а відповідачем не спростовано, що останнім було допущено істотне порушення умов договору оренди, а саме, систематична несплата орендної плати за період з грудня 2011 року по вересень 2012 року. Зазначене, у свою чергу, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати не може бути розцінене як істотне порушення умов договору оренди, не погіршує матеріального становища орендодавця, а право останнього на отримання орендної плати слід вважати поновленим і захищеним, у зв'язку із сплатою орендарем у процесі розгляді справи суми основного боргу, є таким, що не узгоджується із вищенаведеними приписами закону та свідчить про неправильне застосування (тлумачення) судом апеляційної інстанції у зазначеній частині положень чинного законодавства, які регулюють орендні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як унормовано ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 2.4 договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Як передбачено п. 2.5 договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Із розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, і, оскільки інші підстави для користування нерухомим майном у орендаря відсутні, то вимога позивача про спонукання відповідача повернути орендовані приміщення по акту приймання-передачі державі в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району, обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого суду в частині розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути державі приміщення, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятої ним зі справи постанови у зазначеній частині.

Водночас, рішення суду першої інстанції зі справи, за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування у зазначеній частині, має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим фактичним обставинам та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга органу прокуратури, яка звільнена від сплати судового збору при здійсненні своїх повноважень, підлягає задоволенню частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 - скасуванню в частині, у якій було скасовано рішення суду першої інстанції, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 -залишенню в силі, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1605,80грн. (який визначається за дві вимоги немайнового характеру) підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" в доход Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що у прохальній частині касаційної скарги касатор просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, проте, по суті касаційна скарга стосується лише вирішення спору в частині розірвання договору оренди частки комплексу від 23.10.2006 (ВЕС №442062) та зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення, а у іншій частині (щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій) касатор судові акти попередніх інстанцій не оскаржує, відповідно, у іншій частині судові акти попередніх інстанцій у касаційному порядку не переглядаються.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у справі 5002-18/3559-2012 скасувати в частині, у якій було скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 у даній справі про розірвання договору оренди частки комплексу від 23.10.2006 (ВЕС №442062) та зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення по акту приймання-передачі державі в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Євпаторійської КЕЧ району, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 у цій частині залишити в силі.

У решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у справі 5002-18/3559-2012 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгНєфтєСервіс" (м. Сімферополь, вул. Вузлова, 7, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 30840225) в доход Державного бюджету України 1605,80грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.