ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року № 914/2451/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: відповідача: не з'явився Карплюк Р.П. не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Сервіс доріг" на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 24 вересня 2013 р. Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 р. у справі № 914/2451/13 за позовом приватного підприємства "Сервіс доріг" до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс" приватне підприємство "Версант" товариство з обмеженою відповідальністю "Континент ВВ" про стягнення 322 468,2 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 322 468,20 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р. (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (головуючий - Галушко Н.А., судді - Юрченко Я.О., Орищин Г.В.) в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом, 18.05.2010 р. між ПП "Версант" (постачальник) в особі директора Павловича А.В. та ТОВ "Будівельний Альянс" (покупець), в особі директора Лавського В.В. було укладено договір, за яким постачальник мав поставити покупцю продукцію згідно додатку № 1, а останній - оплатити її вартість в сумі 322 468,20 грн.
24.05.2013 р. між ПП "Версант" та ПП "Сервіс доріг" було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким нового кредитора - позивача перейшло право вимоги, що належало первісному кредиторові (ПП "Версант") за договором поставки від 18.05.2010 р. За цим договором новий кредитор одержав право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором від 18.05.2010 р.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
В даному випадку цього зроблено не було, оскільки оригінали видаткової накладної №РН-6-23012 від 23.06.2010 р., податкової накладної від 23.06.2010 р. та оригінал оспорюваного договору від 18.05.2010 р. вилучено у ТОВ "Будівельний Альянс" оперуповноваженим СДСБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на підставі постанови про проведення виїмки від 11.04.2011 р., про що свідчить протокол виїмки від 20.06.2011 р.
Але оригінали видаткової накладної та договору від 18.05.2010 р. мали бути у ПП "Версант", як постачальника продукції, тобто останній не мав і не передав позивачу документи, які засвідчують наявність у нього права вимоги боргу у сумі 322 468,20 грн. за вказаним договором, а, отже він не міг передати це право і позивачу, оскільки згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про неможливість передачі первісним кредитором права грошової вимоги за договором про відступлення права вимоги від 24.05.2013 р.
Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу приватного підприємства "Сервіс доріг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24 вересня 2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року у справі за № 914/2451/13 - без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
М. Остапенко
П. Гончарук
Л. Стратієнко