Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року у справі господарського суду Житомирської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунальне підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 456 249,59 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Петренко А.С., - відповідача:не з"явився,

У червні 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 275151,16 грн. пені, 23200,11 грн. інфляційних втрат, 157989,32 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ із порушенням строків, передбаченими умовами договору № 06/10-2227ТЕ-10, щодо оплати вартості поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.09.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 1000,00 грн. пені, 157898,32 грн. - 3% річних, 23200,11 грн. інфляційних втрат та 9124,99 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на неї господарським судом.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року рішення місцевого господарського суду від 16.09.2013 року змінено в частині стягнення 1000,00 грн. пені та викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у новій редакції, з згідно з якою стягнуто на користь позивача 130000,00 грн. пені, 157898,32 грн. 3% річних, 23200,11 грн. інфляційних втрат та 9124,99 грн. судового збору. Скасовано п.4 резолютивної частини рішення суду, згідно з якою стягнуто з позивача 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року скасувати в частині часткового задоволення пені та прийняти нове рішення, яким нараховану пеню задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір № 06/10-2227ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого, постачальник зобов"язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Розділом 4 договору, сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків за природний газ. Так, п.4.1 договору передбачено, що оплата за газ, здійснюється покупцем шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у січні 2011 року - квітні 2011 року природний газ на загальну суму 6796046,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.4.1 договору, чим порушив приписи ст.ст. 525, 526 ЦК та умови договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.3.1 договору нарахував відповідачу 275151,16 грн. пені. Судом апеляційної інстанції задоволено частково вказані позовні вимоги і зменшено розмір пені до суми 130000,00 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судом апеляційної інстанції розміру пені, згідно із ст. 83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судом безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною причиною несвоєчасної оплати поставленого газу було те, що суб'єкти господарювання, які є кінцевими споживачами газу, невчасно та не в повному об'ємі сплачували відповідачу за газ грошові кошти, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розрахуватись з позивачем за отриманий природний газ в порядку і строки, передбаченими договором.

Враховуючи вищевикладене, а також те, відповідач, розрахувався за поставлений природний газ ще до подання вказаного позову, і сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, населення та релігійних організацій, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню до 130000,00 грн., що становить 47,2% від заявленої позивачем суми.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом апеляційної інстанції розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судом апеляційної інстанції, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.