Головуючого судді: Картере В.І., суддів: Барицької Т.Л., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 02.10.2013 про зупинення провадження у справі № 908/3118/13 господарського суду Запорізької області за позовом Приватного підприємства "Діапазон" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС - Сервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7670 від 15.08.2013 таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача Ярошенко А.С., - ТОВ "СТС - Сервіс" повідомлений, але не з'явився; - приватного нотаріуса повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 04.02.2014 № 02-05/43 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Картере В.І., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2013 у справі №908/3118/13 (суддя Місюра Л.С.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (судді: Ушенко Л.В., Марченко О.А., Склярук О.І.), зупинено провадження у даній справі за позовом Приватного підприємства "Діапазон" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі відповідач/скаржник/банк) про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7670 від 15.08.2013 таким, що не підлягає виконанню до розгляду пов'язаної з нею справи № 908/682/13-г.

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить постанову та ухвалу скасувати, і справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (v0018600-11) , зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору є вимога позивача про визнання виконавчого напису № 7670 від 15.08.2013, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (третьою особою у справі на стороні відповідача) на іпотечному договорі № 20-Н/08/ЮО-2 таким, що не підлягає виконанню.

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний іпотечний договір № 20-Н/08/ЮО-2 було укладено між ЗАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є відповідач) та позивачем, в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС - Сервіс" (третя особа у справі на стороні позивача) за договором про відкриття кредитної лінії № 20-Н/08/08/ЮО (із змінами), укладеним з позивачем.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основним зобов'язанням згідно з вказаною нормою є зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

У випадку припинення забезпеченого заставою або іпотекою зобов'язання, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про заставу" та ст. 17 Закону України "Про іпотеку" право застави та іпотеки припиняється (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі №1/319-15/85).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 3.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ) унормовано, що в силу припису частини другої статті 548 ЦК України визнання правочину недійсним тягне за собою наслідки у вигляді визнання недійсними правочинів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язання, яке виникає з цього правочину, навіть якщо самі по собі вони відповідають вимогам закону. Виняток становить гарантія, оскільки згідно зі статтею 562 названого Кодексу вона не залежить від основного зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 908/682/13-г, до розгляду якої зупинено провадження у даній справі, є визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 20-Н/08/08/ЮО.

Згідно з п. 2.17. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ) якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що у справі № 908/682/13-г вирішується питання щодо дійсності правочину - кредитного договору, в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір, і розгляд вказаної справи безпосередньо вплине на розгляд даної справи, адже у разі визнання недійсним кредитного договору, недійсним буде й забезпечувальне зобов'язання - іпотечний договір щодо якого вчинено спірний виконавчий напис, прийшли до правомірного висновку, про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно на підставі ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувані скаржником ухвала господарського суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі про зупинення провадження відповідають нормам процесуального права та підстав для їх зміни або скасування немає.