Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. (судді - Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд" (покупець) був укладений договір № 3-53 поставки насіння, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (насіння), а покупець зобов'язується прийняти насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних в цьому договорі.

У розділі 2 визначені зобов'язання постачальника передати у власність покупця протягом 10 днів після виконання ним пункту 3.2.1 даного договору, та після укладення договору застави і страхування предмету застави, насіння: - озимої пшениці, сорту "Одеська 267", еліта у кількості 9, 000 т. по ціні 3 800 грн./т. з урахуванням ПДВ; - озимої пшениці, сорту "Шестопалівка", еліта у кількості 9,000т по ціні 3 800,00 грн./т., озимого ячменю, сорту "Достойний", еліта у кількості 4, 000 т. по ціні 3800 грн. /т з урахуванням ПДВ.

Право власності переходить до покупця після отримання насіння від постачальника. Після отримання насіння покупець несе всі ризики його випадкової загибелі або пошкодження(п.2.2.9 договору).

Відповідно до розділу 3 договору загальна вартість цього договору становить 83 600,09 грн. (у тому числі ПДВ - 13 933, 35 грн.), розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно: - 3.2.1. суму в розмірі 12 540,01 грн. на умовах 100 % передоплати; 3.2.2. суму у розмірі 71 060,08 грн. покупець сплачує наступним чином: 750,00 грн. до 25.09.2012 р.; 750,0 грн. до 25.10.2012 р.; 750,00 грн. до 25.11.2012 р.; 750, 00 грн. до 25.12.2012 р.; 750, 00 грн. до 25.01.2013 р.; 750, 00 грн. до 25.02.2013 р.; 750, 00 грн. до 25.03.2013 р., 750, 00 грн. до 25.04.2013 р.; 750, 00 грн. до 25.05.2013 р.; 750 грн. до 25.06.2013 р.; 750, 00 грн. до 25.07.2013 р., 62 810, 08 грн. до 15.08.2013 р.

Згідно з п.4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього договору, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

02.08.2013 року ТОВ "Лан" перерахувало на розрахунковий рахунок ДП "Держрезервнасінфонд" 12 540,01 грн. у якості 100 % передоплати, та 8 250,00 грн. згідно узгодженого сторонами графіка.

Постачальник за видатковими накладними № РН-3-10-55 від 14 вересня 2012 р., № РН - 3-10-55/1 від 14 вересня 2012 р., № РН-3-10 - 55/2 від 14 вересня 2012 р. поставив покупцеві пшеницю за узгодженим сортаментом на суму 83 600 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, сума 62 810,09 грн. не сплачена.

06.03.2013 року ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на адресу ТОВ "Лан" направив лист - вимогу №138-2/1-04/05 про зобов'язання у семиденний термін з моменту надходження на адресу покупця письмової вимоги сплатити заборгованість та відповідно до пункту 3.3 договору штраф за несвоєчасне проведення розрахунків згідно пункту 4.2 договору.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що за узгодженим сторонами графіком зобов'язання мало бути виконаним до 15.08.2013 р. Оскільки у 2012 р. мали місце форс - мажорні обставини, що вплинули на виконання ТОВ "Лан" зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості одержаної продукції, договір поставки насіння № 3-53 від 27 серпня 2012 р. відповідно до пункту 5.4 продовжується терміном на 1 ( один) календарний рік - до 15.08.2014 р. Оскільки з урахуванням форс - мажорних обставин, що вплинули на своєчасність виконання покупцем своїх договірних зобов'язань, термін сплати вказаної суми не настав (оплата до 15.08.2014 р.), то в цій частині суд вказав, що позов є передчасним.

Апеляційний господарський суд, залишаючи в силі рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновків про те, що сторонами у пункті 3.2.2. договору визначено, що покупець сплачує суму у розмірі 62 810 грн. 08 коп. за графіком оплати до 15.08.2013 року.

Вимога № 138-2/1-04/05 про сплату боргу була направлена відповідачу 06.03.2013 року, до господарського суду з позовом позивач звернувся 15.07.2013 року, то на думку суду у відповідача не наступило зобов'язання по оплаті поставленого товару. Оскільки на момент звернення позивача до господарського суду його права не були порушені і у відповідача не виник обов'язок оплати вартості поставленого товару на суму 62 810 грн. 08 коп.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) постачальник має право достроково стягнути, а покупець зобов'язаний достроково сплатити весь залишок заборгованості протягом семи днів з моменту надходження на адресу покупця письмової вимоги про це, якщо інший строк не вказано у письмовій вимозі.

Звертаючись з позовом у даній справі, державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" обґрунтовувало свої вимоги тим, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату згідно передбаченого графіку, а тому позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату залишку заборгованості достроково на підставі пункту 3.3 договору.

Однак, попередні судові інстанції не дослідили виконання відповідачем графіку оплат за поставлену продукцію та наявність підстав для звернення позивача з позовом враховуючи саме пункт 3.3 договору.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у справі № 908/2404/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.