розглянувши матеріали касаційної скарги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. у справі господарського суду № 925/334/13-г Черкаської області за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -про розірвання договору оренди землі не з'явився Тищенко О.І. посв. № 318 від 28.02.2013

У березні 2013 року Черкаська міська рада звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" про розірвання договору оренди землі від 27.12.2005 р., укладеного між Черкаською міською радою та ТОВ "Черкаська птахофабрика" та зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 12.01.2006 р. за № 040677500005.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що відповідач систематично не сплачує орендну плату, чим порушує умови договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2013 р. (суддя Спаських Н.М.), з врахуванням ухвали господарського суду Черкаської області від 26.03.2013 р. про виправлення описки, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. (судді Куксов В.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено повністю, розірвано договір оренди землі б/н від 27.12.2005р., який укладений між Черкаською міською радою та ТОВ "Черкаська птахофабрика", зареєстрований у ЧРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 12.01.2006 р. за № 040677500005.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ліквідатор у банкрутному процесі товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні ліквідатора ТОВ "Черкаська птахофабрика", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2005 р. між сторонами по справі було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду строком до 22.12.2054 р. земельну ділянку по пров. Боженка площею 30000 кв.м під розташування малоповерхової житлової забудови.

За оренду земельної ділянки сплачується орендна плата в розмірі 15294,00 грн. на рік на час нормативного терміну будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію, та в розмірі 30591,00 грн. на землі житлової забудови.

Відповідно до вказаного договору обчислення розміру орендної плати проводиться із урахуванням індексу інфляції та щорічної індексації вартості землі. Орендна плата за землю вноситься відповідачем щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладений між сторонами договір за своїм правовим змістом відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) , яким визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Договір оренди землі сторонами виконувався - земельну ділянку було передано відповідачу у користування, та до квітня 2011 року відповідач сплачував орендну плату.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умовами договору.

Пунктом 12.3 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї і сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Згідно із п.12.4 вказаного договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою в т.ч. є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розрахунку Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради від 19.02.2013 р. № 174/18-08 за договором оренди від 27.12.2005 р. між сторонами заборгованість по орендній платі станом на лютий 2013 року становить 105 693,52 грн. і відповідачем не сплачена. Борг рахується з травня 2011 року, а останній платіж на погашення боргу по орендній платі відповідач вніс в квітні 2011 року в сумі 396,42 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суди дійшли до висновку, що відповідач допускав систематичне прострочення внесення платежів по орендній платі, накопичивши на час розгляду справи в суді першої інстанції суму боргу в розмірі 105 693,52грн., доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо доводів скаржника про сплату фізичними особами податку за приватизовані ними земельні ділянки, які є частинами спірної у даній справі земельної ділянки, а отже відсутність заборгованості ТОВ "Черкаська птахофабрика" зі сплати орендної плати, то вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким встановлено, що у даному випадку правовідносини між Черкаської міської радою та іншими особами не можуть впливати на правовідносини між Черкаською міською радою та ТОВ "Черкаська птахофабрика", оскільки змін до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005р. в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки та зменшення розміру орендної плати не вносились. Докази наявності пропозицій щодо внесення таких змін відсутні.

Відповідно до ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

На підставі викладеного, суди обґрунтовано дійшли висновку, що зібраними по справі доказами позивач довів правомірність своїх позовних вимог про розірвання договору оренди між сторонами на підставі систематичного порушення відповідачем умов договору в частині щомісячного внесення орендної плати, а тому позов задоволений підставно.

Посилання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" в касаційній скарзі на введення ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2009 у справі № 44/610-б-43/145 про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено, оскільки орендні щомісячні платежі після 30.09.2009 р. є поточними зобов'язаннями, які, як встановлено судами попередніх інстанцій, сплачувались до квітня 2011 року.

Посилання ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" в касаційній скарзі на постанову господарського суду міста Києва від 20.12.2119 р. у справі № 44/610-б-43/145 про банкрутство, якою птахофабрику визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відтак вимоги кредиторів до боржника можуть пред'являтись тільки в межах ліквідаційної процедури, - також відхилені колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки предметом позову у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки, а не стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України залишаються на касаторі.