ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2014 року Справа № 18/448/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Малетича М.М.
суддів Мамонтової О.М.
Круглікової К.С.
За участю представників сторін:
від позивача Близнюк І.В. (дов. від 08.10.12р.)
від відповідача Чубенко О.М. - директор, Поєдинок О.В. (дов. від 18.01.14р.)
від третіх осіб не з'явилися
від прокуратури Боднарчук В.М. (посвід. № 023013)
розглянувши касаційну скаргу Білецьківської сільської ради на рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.13р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.13р.
у справі № 18/448/12
за позовом Білецьківської сільської ради, с. Білецьківка Полтавської області
до ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія", с. Білецьківка Полтавської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, м. Полтава; 2) Відділу Держкомзему у Кременчуцькому районі, м. Кременчук; 3) Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук
за участю прокуратури Полтавської області, м. Полтава
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.13 р. у справі № 18/488/12 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.13 р. (головуючий Камишева Л.М., судді Россолов В.В., Черленяк М.І.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 03.07.13 р. та постанову від 12.09.13 р. скасувати, позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 213, 637, ч. 1 ст. 651 ЦК України, п. е) ст. 21, ст. 27, ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи", ст. 111-12 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено слідуюче.
Рішенням Білецьківської сільської ради від 16.03.01 р. надано ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 8,84 га для організації регенераційної площадки по переробці відходів ливарного виробництва з наступним поетапним залісненням очищеної території.
На підставі вказаного рішення, 04.04.01 р. між ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" (Орендар) та Білецьківською сільською радою (Орендодавець) укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за № 1191, а також 07.04.01 р. - у Книзі записів державної реєстрації договорів землі за № 6, яким орендодавець надав, а орендар - прийняв в строкове (на 25 років) платне володіння і користування земельну ділянку площею 8,84 га.
Пунктом 1.3 договору визначена мета оренди - створення екологічно чистої регенераційної площадки по переробці відходів ливарного виробництва з наступним залісненням очищеної території.
Підпунктами а) і в) п. 2.3 орендодавець зобов'язався використовувати земельну ділянку тільки за призначенням відповідно до п. 1.3 договору, а також додержуватися режиму використання земельної ділянки таким чином, щоб це не завдавало шкоди іншим землекористувачам, стану навколишнього середовища і не призводило до зниження якості землі.
Згідно п 4.4, договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов'язань по договору, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке буде суттєво перешкоджати передбаченому договором використанню земельної ділянки.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.02.11 р. (а.с. 89-90 т. 1), складеним державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель Кременчуцького району, встановлено складування на земельній ділянці відходів виробництва (шламів, горілої землі) ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод ".
В акті обстеження засміченої земельної ділянки (до акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 27.07.11 р. (а.с. 28 т. 1) державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Полтавській області зазначено: площа засміченої земельної ділянки становить 10300 м2, об'єм відходів 66950 м3, товщина шару відходів від 1,5 м до 10 м. Відходами ливарного виробництва зайнята земельна ділянка площею 5,45 га, відведена ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" під облаштування регенераційної площадки.
06.03.12 р. Білецьківська сільська рада звернулася з позовом до ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" про розірвання договору оренди землі № 6 від 04.04.01 р. та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 8,84 га.
Актом обстеження земельної ділянки від 21.06.13 р. комісії у складі сільського голови, директора ДП "Кременчуцьке лісове господарства", заступника начальника Управління Держземагенства у Кременчуцькому районі та ін. (а.с. 168 т. 4) встановлено, що на земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ "Кременчуцька металургійна компанія" знаходяться відходи ливарного виробництва (горілого піску); роботи по переробці відходів не здійснюються; не ведеться будь-яка господарська діяльність, яка б передбачала створення екологічно чистої регенераційної площадки; відсутні будь-які господарські будівлі та споруди, які б передбачали її створення.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.07.13 р. у справі № 18/488/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.13 р., у позові відмовлено повністю за недоведеністю факту нецільового використання відповідачем земельної ділянки та з порушенням екологічних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно абзацу першого ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено термін "оброблення (перероблення) відходів" - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Судами встановлено, що позивач на підставі рішення від 16.03.01 р. за договором від 01.04.01 р., укладеним на 25 років, надав в оренду відповідачу земельну ділянку для створення екологічно чистої регенераційної площадки по переробці відходів ливарного виробництва з наступним залісненням очищеної території (п. 1.3 договору), відповідач здійснює на вказаній земельній ділянці складування відходів ливарного виробництва.
Частиною першою ст. 111-12 ГПК України передбачено, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суди не виконали вказівки касаційної інстанції, викладені у постанові від 26.03.13 р., тому що, не встановили які дії на протязі 12 років вчинялися відповідачем по обробленню і видаленню відходів та очищенню території орендованої ділянки; не встановили чи існує екологічно чиста регенераційна площадка по переробці відходів, для створення якої земельна ділянка передана в оренду, які дії вчинені відповідачем для її створення; не зазначили, чи завдана відповідачем шкода об'єкту оренди за договором від 01.04.01 р.; чи порушив відповідач обов'язки, визначені пунктом 2.3 договору.
Місцевий господарський суд в порядку ст.ст. 38, 65 ГПК України не витребував у відповідача докази проведення робіт по обробленню та утилізації відходів, існування регенераційної площадки, проте, зазначив: "докази, що такі роботи взагалі не проводилися відсутні". Суд апеляційної інстанції, користуючись правами суду першої інстанції (ч. 2 ст. 99 ГПК України) вказані обставини також не дослідив.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 03.07.13 р. та постанова від 12.09.13 р. підлягають скасуванню, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір згідно з вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Білецьківської сільської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 03.07.13 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.13 р. у справі № 18/448/12 скасувати повністю.
Справу № 18/448/12 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя М.М. Малетич Судді: О.М. Мамонтова К. С. Круглікова