головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Глос О.І., Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову від 20.11.2013 року Донецького апеляційного господарського судуу справі № 905/5218/13 господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Веско" про стягнення 971,16 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Говорун О.В.) від 03.10.2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Татенко В.М., судді - Марченко О.А., Сгара Е.В.) від 20.11.2013 року, у справі № 905/5218/13 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст. 218 Митного кодексу України, розділу 6 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Веско" 971,16 грн., яка складається з 19,2 грн. - плати за користування вагонами, 872,88 грн. - збору за маневрову роботу, 79,08 грн. - збору за телеграфне повідомлення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили із такого.

22.03.2013 року ПАТ "Веско" зі станції Дружківка на станцію Ногинськ відвантажив на адресу ТОВ "Естима кераміка" за залізничною накладною 49203615 у вагонах №55598270, №55190904, №67350454, №61567855, №53098984, №52027018, №54296967, №53278008 вантаж - глину кислототривку і вогнетривку, не поіменовану в алфавіті (а.с.16-19).

Вищезазначені вагони є приватними та належать іноземним суб'єктам господарювання.

На прикордонній станції, Куп'янськ-Сортувальний, зазначені вагони були затримані з 10год.30хв. 22.03.2013 року до 14год.00хв. 22.03.2013 року для проведення радіологічного контролю вантажу, що підтверджується актами загальної форми №3532 від 22.03.2013 року та №А401 від 22.03.2013 року (а.с.14).

За час затримки вагонів №55598270, №55190904, №67350454, №61567855, №53098984, №52027018, №54296967, №53278008 залізницею були нараховані додаткова плата та збори, які склали 971,16 грн. (з ПДВ), а саме: плата за користування вагоном - 19,2 грн., збір за маневрову роботу - 872,88 грн., збір за телеграфне повідомлення - 79,08 грн. Цю суму Відповідач не сплатив, що зумовило Позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до §7 статті 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - "УМВС"), якщо під час перевезення або видачі вантажу з вини вантажовідправника або вантажоодержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, що понесені нею за затримку перевезення або видачі. Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення, то платежі по таким витратам розраховуються відповідно до внутрішніх правил та тарифів, що застосовуються залізницями для таких перевезень. Всі платежі по вищезазначеним витратам вписуються до накладної та стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів.

За приписами частин 1, 8 ст. 319 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів.

Згідно п.1 Правил Користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (z0165-99) (далі - "Правила користування"), Правила користування визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами:

- парку залізниць України;

- парку залізниць інших держав;

- які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Відповідно до п.2 Правил користування за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача плати за користування вагонами, господарські суди обґрунтовано, з посиланням на приписи ч.4 ст.119 Статуту та п.3 Правил користування, дійшли висновку про безпідставність такої вимоги, адже спірні вагони належали іноземним суб'єктам господарювання, відтак - зазначена плата повинна доводитись зведеною відомістю нарахованих платежів по залізничних адміністраціях за користування вагонами належності інших держав, та відомостями плати за користування вагонами, складання яких передбачено п.4 Правил користування.

Також обґрунтованим є висновок господарських судів, з посиланням на приписи п.п.1.8 та 10 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 (z0341-09) (далі - "Збірник тарифів"), про безпідставність та необґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення збору за маневрові роботи та телеграфного збору, адже за Збірником тарифів збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника, проте вимоги з боку відповідача позивачу не надходило; телеграфне повідомленні про затримку вагонів на адресу відповідача не надсилалося.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.