Овечкіна В.Е. Чернова Є.В. Васищак І.М. за участю представників: ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 911/2175/13 господарського суду Київської області за позовом ОСОБА_5 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 ОСОБА_8 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ввіко" про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2013 р. (суддя Рябцева О.О.) в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ввіко" відмовлено.

Суд дійшов висновку, що з огляду на норми ч. 4 ст. 362 ЦК України належним способом захисту прав учасника, переважне право якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця, а дослідження обставин щодо наявності чи відсутності порушення переважного права учасника товариства - ОСОБА_5, позивача, виходить за межі даного спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, оскільки встановлення цих фактів не вплине на вирішення даного спору по суті, тому що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 р. (судді: Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року скасовано.

Прийнято нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовольнити. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ввіко" від 11.10.2011 р., який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_4 (02154, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_8 (01004, АДРЕСА_2) 993 175,00 грн.вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Ввіко" у розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Ввіко".

Зобов'язати ОСОБА_8 повернути ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Ввіко" у розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Ввіко".

Суд апеляційної інстанції визнав, що за відсутності письмового повідомлення продавцем (відповідачем-1) частки у праві спільної часткової власності інших співвласників про намір продати свою частку (а саме позивача), оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. ст. 145, 147, 148, 362 Цивільного кодексу України, що у свою чергу тягне за собою визнання його недійсним; з аналізу даних норм вбачається, що відповідач 1 мав право придбати у відповідача 2 частку учасника товариства лише пропорційно до розміру своєї частки, а не всю частку статутного капіталу відповідача 2, що також свідчить про невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства, суперечить нормам статуту товариства, та є самостійною, безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України все одержане на виконання правочину підлягає поверненню сторонам.

Таким чином, в порядку реституції слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Ввіко" у розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Ввіко", яка становить 993 175,00 грн.

Також в порядку реституції слід зобов'язати ОСОБА_8 повернути ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Ввіко" у розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Ввіко".

ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції в порушення ст. 147 ЦК України, п. 6.6 статуту товариства безпідставно не враховано, що спірним договором не було порушено переважне право позивача, оскільки частку в статутному капіталі продано іншому учаснику товариства, а не третій особі; судом апеляційної інстанції не застосовано ст. 362 ЦК України, яка підлягала застосуванню, а саме не враховано роз'яснення п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України " 13 від 24.10.2008 р. (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" Продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ввіко".

Позивач вважає, що спірний договір суперечить ст. ст. 145, 147, 148, 362 ЦК України, оскільки при його укладенні порушено переважне право позивача купівлі частки.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Ввіко", згідно умов якого ОСОБА_4 (продавець) передає у власність (продає), а ОСОБА_8 (покупець) приймає у власність (купує) належну продавцю частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Ввіко" у розмірі 10% статутного капіталу ТОВ "Ввіко" та оплачує зазначену частку у статутному капіталі ТОВ "Ввіко" на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Ввіко", зазначену у п. 1.1. цього договору, передається покупцю після підписання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору, який є підставою для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Ввіко", що пов'язані із зміною відомостей про учасників ТОВ "Ввіко".

Зазначений договір посвідчений 11.10.2011 р. державним нотаріусом Києво-святошинської районної державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-2692.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до п. 6.5. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Ввіко" в редакції, що затверджена протоколом № 23 від 17.11.2006 р. загальних зборів учасників товариства, зареєстрована 22.11.2006 р., та була чинною станом на час укладення договору від 11.10.2011 р., учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кількомам учасникам товариства, або третій особі.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 147 Цивільного кодексу України учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно з п. 6.6. Статуту товариства в зазначеній редакції учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між ними не буде встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) вона може бути відчужена третій особі.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже зазначалося, частиною 2 ст. 147 ЦК України передбачено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Таке ж правило містилося в п. 6.6. Статуту ТОВ "Ввіко", в редакції 2006 року.

Відповідно до абз. 1 п. 31 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.

Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного правового висновку, що належним способом захисту прав учасника, переважне право якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Дослідження обставин щодо наявності чи відсутності порушення переважного права учасника товариства - ОСОБА_5, позивача, виходить за межі даного спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, оскільки встановлення цих фактів не вплине на вирішення даного спору по суті, тому що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем 1 було продано частку не третій особі, а учаснику товариства ОСОБА_8 (відповідачу 2).

Висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для визнання договору недійсним суперечать наведеним роз'ясненням щодо способів захисту прав учасника товариства у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права, тому оскаржувана постанова не відповідаєь вимогам закону та підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції залишенню в силі.