Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" про стягнення 95802,83 грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.07.2013 р. (суддя Музика М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. (судді: Савченко Г.І., Миханюк М.В., Павлюк І.Ю.), позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", 95802,83 грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії та відповідно розподілений судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 35, п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник також посилається на те, що сума заборгованості за перетоки реактивної електроенергії обчислена в порушення вимог Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19 (z0093-02) , що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

16.02.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 20 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. При цьому сторонами передбачено, що точка продажу електричної енергії визначається в додатку № 5.

Пунктами 2.3.3, 2.3.4 погоджено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" і "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядокрозрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

На виконання умов договору № 20 від 16.02.2010 р. між сторонами укладено додатки № 10 "Порядокрозрахунків" від 16.02.2010 р., № 3 "Графік зняття та передачі показів лічильників постачальнику в 2010 р." від 16.02.2010 р., № 3 "Графік зняття та передачі показів лічильників постачальнику в 2011 р." від 29.12.2010 р. та № 4 "Порядокрозрахунків за перетікання реактивної електроенергії" від 30.03.2011 р.

01.07.2010р. позивач (кредитор) та відповідач (боржник) підписали угоду № 20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідно до р. 2 цієї угоди боржник зобов'язується починаючи з 25.07.2010 р. щомісячно протягом 7-ми місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання електроенергії. Сторони визначили графік погашення заборгованості, а саме: не пізніше 25.07.2010 р. - 20394,06 грн. пені, 25.07.2010 р. - в сумі 2986,27 грн. 3% річних, 25.07.2010 р. - в сумі 8007,42 грн. інфляційних, 25.07.2010 р. 95802,83 грн. - витрат на реактивну енергію, не пізніше 25.08.2010 р. - 20394,06 грн. витрат на транзит, 25.08.2010 р. - 172840,78 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.09.2010 р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.10.2010 р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.11.2010 р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.12.2010 р. - 175000 грн. витрат на транзит, не пізніше 25.01.2011 р. - 376450,01 грн. - активної енергії.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2012 р. у справі № 10/5025/29/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р., позов Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" до Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання недійсною угоди № 20 від 01.07.2010 р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації пені в розмірі 20394,06 грн.; 3% річних в розмірі 2986,27 грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 8 007,42 грн.; транзиту в розмірі 872 840,78 грн.; реактивної енергії в розмірі 95802,83 грн. задоволено частково. Визнано недійсною угоду № 20 від 01.07.2010 р. "Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію" в частині реструктуризації транзиту в розмірі 872840,78 грн. В решті позову відмовлено.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що питання дійсності угоди № 20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію було предметом розгляду у справі № 10/5025/29/12 Господарського суду Хмельницької області і умови щодо сплати 95802,83 грн. витрат на реактивну енергію в строк до 25.07.2010 р. на час розгляду даної справи були чинними.

Відповідно до п.1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Отже, обов'язок відповідача сплатити позивачеві 95802,83 грн. витрат на реактивну енергію в строк до 25.07.2010 р. виник на підставі угоди № 20 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію і розмір цих витрат (сума боргу) був погоджений сторонами. Як зазначалося вище, названа угода у вказаній частині була чинною на час розгляду даної справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на приписи наведеного законодавства та встановлення судовими інстанціями обставин щодо невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати позивачеві вказаної суми коштів господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 95802,83грн. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії.

Таким чином, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. у справі № 924/619/13 - без змін.