Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року

у справі № 915/990/13 господарського суду Миколаївської області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу

У червні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, просила (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.06.2013 року) визнати незаконною та скасувати постанову № 65 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.05.2013 року (а.с. 3-5, 47).

Позов мотивовано тим, що спірна постанова є незаконною, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не здійснювала будівельно-монтажних робіт на виробничих приміщеннях приватного акціонерного товариства "Атомсервіс".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.08.2013 року (суддя Бритавська Ю.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року (головуючий Туренко В.Б., судді Величко Т.А., Таран С.В.) (а.с. 159-167) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 128-136).

Оскаржені судові акти мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові (а.с. 180-189).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2014 року (а.с. 178-179).

У судове засідання 03.02.2014 року представник позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Від відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області надійшла телеграма з проханням здійснювати розгляд справи без участі представника.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2013 року між приватним акціонерним товариством "Атомсервіс" та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір підряду № АО-08/63-Д, відповідно до умов якого підрядник, за завданням замовника, зобов'язався у межах договірної ціни на свій ризик, власними силами та засобами якісно, у встановлені строки з дотриманням будівельних норм та правил здійснити оздоблювальні роботи у внутрішніх приміщеннях адміністративно-виробничого комплексу (виробничі приміщення) приватного акціонерного товариства "Атомсервіс", який будується за адресою: м. Южноукраїнськ, просп. Леніна, в районі будівлі 25, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (а.с. 17-19).

Пунктом 3.1 договору визначено початок підрядних робіт - дата укладення договору, закінчення робіт - не пізніше 01.07.2013 року.

29.04.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил приватним акціонерним товариством "Атомсервіс" об'єкта будівництва виробничих приміщень за адресою: м. Южноукраїнськ, пр. Леніна, район будівлі № 25, за результатами якої складено акт, в якому зазначено, що проектною документацією передбачено будівництво виробничих приміщень - двоповерхова будівля (цокольний та І поверхи) загальною площею 765,60 кв. м. з благоустроєм прилеглої території; будівельні роботи з будівництва цокольного поверху виконані підрядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Металпромсервіс" за договором підряду на капітальне будівництво від 03.04.2012 року № АО-09/104Д; будівельні роботи з будівництва І поверху виконані підрядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альбатрос" за договором від 17.04.2012 року № 129; на момент перевірки будівельні роботи на об'єкті виконуються підрядною організацією приватним підприємцем ОСОБА_2 за договором підряду від 20.02.2013 року № АО-08/630, а саме: облаштування цементного стягування, штукатурення та шпаклювання стін, монтаж стінового гіпсокартону. На момент перевірки на будівельному майданчику не влаштовані необхідні огородження (охоронні, захисні або сигнальні), що є порушенням вимог п. 2.2.3 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва" (а.с. 11-16).

Згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.04.2013 року, складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності"; розгляд справи про правопорушення призначено на 15.05.2013 року (а.с. 20).

Також 29.04.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області винесено припис № 76 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому висунуто вимогу влаштувати до 03.06.2013 року на будівельному майданчику необхідні огородження (охоронні, захисні або сигнальні) (а.с. 21).

Надалі, 08.05.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено перевірку виконання вимог, зазначених у приписі від 29.04.2013 року № 76, за результатами якої складено акт, в якому встановлено, що на об'єкті "Будівництво виробничих приміщень" на будівельному майданчику влаштовані сигнальні огородження, тобто всі вимоги припису виконані у повному обсязі у встановлений термін (а.с. 69).

15.05.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області прийнято постанову № 65 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 51 615 грн. (а.с. 22).

Згідно ст. 1 Закону України від 14.10.1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.10.1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.2009 року № 1704-VI "Про будівельні норми" державні будівельні норми - це нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Пунктом 2.2.3 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 25.12.2009 року № 689 (v0689661-09) передбачено віднесення до внутрішньомайданчикових підготовчих робіт: відведення в натурі майданчика (траси) для будівництва; влаштування необхідних огорож будівельного майданчика (охоронних, захисних, сигнальних), організація в необхідних випадках контрольно-пропускного режиму; створення та здавання-прийняття геодезичної розбивочної основи для будівництва і геодезичні розбивочні роботи для прокладання інженерних мереж і доріг, зведення будівель і споруд; першочергові заходи і роботи із захисту території від несприятливих природних і техногенних явищ, зокрема геологічних та гідрогеологічних процесів (1.5); звільнення будівельного майданчика в межах відведеної земельної ділянки під забудову для будівельно-монтажних робіт (розчистка території, знесення будівель, порушення елементів благоустрою тощо); зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, складування його в спеціально відведених місцях для подальшого використання для рекультивації земель (відповідно до чинних нормативних документів) - частина робіт, віднесена у ПОБ і ПВР до стадії підготовчих; вертикальне планування території будівельного майданчика - частина робіт, віднесена у ПОБ і ПВР до стадії підготовчих; водовідведення та (за необхідності) штучне зниження рівня ґрунтових вод; перекладання існуючих і прокладання нових інженерних мереж (каналізації, водо-, тепло-, енергопостачання тощо), необхідних на період будівництва та передбачених у ПОБ і ПВР; влаштування постійних і тимчасових внутрішньомайданчикових доріг та під'їздів; розміщення мобільних (інвентарних) будівель і споруд виробничого, складського, допоміжного, санітарно-побутового та громадського призначення, влаштування складських майданчиків і приміщень для матеріалів, конструкцій, обладнання, відходів, вторинної сировини; організація функціонування інформаційних комп'ютерних технологій із планування робіт і управління їх виконанням та диспетчерської служби (за умови їх залучення на будові); забезпечення будівельного майданчика освітленням, протипожежним водопостачанням, засобами пожежегасіння, сигналізації та зв'язку.

Відповідно до додатку до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року № 47 (z0226-09) до переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури відносяться такі будівельні та монтажні роботи: розробка ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд; улаштування основ та фундаментів збірних та монолітних; улаштування фундаментів із застосуванням паль; улаштування фундаментів, що виконуються спеціальними способами; зведення металевих конструкцій; зведення збірних бетонних та залізобетонних конструкцій; зведення монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій; зведення кам'яних та армокам'яних конструкцій; зведення дерев'яних конструкцій; монтаж інженерних споруд; монтаж магістральних нафтогазопроводів, споруд та обладнання; будівництво гідротехнічних споруд та комплексів; виконання підводно-технічних робіт; розробка гірничих споруд та комплексів; реставрація, консервація, ремонтні роботи, реабілітація пам'яток культурної спадщини; монтаж технологічного устаткування; виконання пусконалагоджувальних робіт (визначається ліцензіатом за видами технологічного устаткування); клас наслідків (відповідальності) об'єктів будівництва: клас СС3 - значні наслідки, клас СС2 - середні наслідки, клас СС1 - незначні наслідки; умови будівництва: звичайні, території підвищеної сейсмічності, територій зі складними інженерно-геологічними умовами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до договору підряду виконувала оздоблювальні роботи у вказаних приміщеннях, проведення яких регламентовано ДБН Д.2.2-15-99 "Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Збірник 15. Оздоблювальні роботи".

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що, приймаючи спірну постанову, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області безпідставно застосувала до робіт, які виконувала фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва" та визнала її винною у вчиненні порушення, яке вона не вчиняла.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність прийняття Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області постанови № 65 від 15.05.2013 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та, відповідно, про задоволення позову.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про непідвідомчість даного спору господарським судам слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (v0010600-11) господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно п. 2, 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року № 01-06/84/2013 "Про деякі питання застосування законодавства у сфері містобудівної діяльності" (v0084600-13) справи у спорах, пов'язаних із застосуванням санкцій, в тому числі щодо оскарження постанов інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам.

Вирішуючи спори про накладення штрафів у сфері містобудування, господарським судам слід виходити з приписів статей 42, 48, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), якими передбачено, що суб'єкти господарювання в процесі здійснення підприємництва як виду господарської діяльності реалізують свої права, а держава через свої органи бере участь у господарських відносинах з метою захисту цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав суб'єктів підприємництва.

Враховуючи зазначене, даний спір, предметом якого є скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відноситься до підвідомчості господарських судів.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року у справі № 915/990/13 залишити без змін.