головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Наливайко С.П., дов. №186 від 29.01.2014 р.; від відповідача: не з'явився; від третьої особи: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. у справі господарського суду №908/1602/13 Запорізької області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Завод агротехнічних машин" третя особа Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" про внесення змін у договір про постачання електричної енергії № 9901 від 01.06.2005 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 р. (складене 09.07.2013 р.) у справі № 908/1602/13 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. у справі № 908/1602/13 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано в частині внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 9901 від 01.06.2005 р., шляхом викладення п. 6 "Перелік точок розрахункового обліку споживача" додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та додатку № 5.2 до Договору "Акт прийому-передачі електричної енергії" в редакції позивача та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 р. (складене 09.07.2013 р.) у справі № 908/1602/13 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Жаботиної Г.В. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 908/1602/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.01.2014 р. № 08.03-04/37.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2014 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.02.2014р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, 01.06.2005 р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 9901 про постачання електричної енергії (в редакції додаткових угод), відповідно до умов якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, визначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Відповідно до п. 2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема правилами користування електричною енергією, правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.

На момент укладання договору сторони визначили точку продажу електричної енергії відповідачу на межі балансової належності електричних мереж позивача та основного споживача - ДП "Радіоприлад", до технологічних електричних мереж якого приєднані мережі відповідача.

Листом № 019-44/9119 від 25.12.2012 р. позивач надіслав відповідачу додаткову угоду № 7 від 01.01.2013 р. з пропозицією привести договір у відповідність до чинних Правил користування електричною енергією (z0417-96) , а саме викласти у новій редакції Додаток № 2 "Точки продажу електричної енергії", додаток № 5.2, у якому наведено зразок Акту прийому-передачі електричної енергії та внести зміни у додаток № 5 щодо визначення класу напруги відповідача. Проте, зазначені пропозиції залишені відповідачем без відповіді.

Згідно п.п. 5 п. 5.5 ч. 5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо. Отже, як випливає з приписів наведеної правової норми, визначення класу напруги споживача за точкою продажу є істотною умовою договору про постачання електричної енергії.

У зв'язку із змінами чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій вірно визначились, що точка продажу електричної енергії має бути встановлена відповідачу на межі балансової належності його електроустановок, а відтак обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині внесення змін до договору, шляхом викладення додатку № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" в редакції позивача та встановлення точки продажу на межі балансової належності електричних мереж між ДП "РАДІОПРИЛАД" та ПАТ "Завод агротехнічних машин".

Відповідно до ч. 11 ст. 26 Закону України "Про електроенергію" споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Таким чином, існування договору про спільне використання технологічних мереж, укладеного між основним споживачем та субспоживачем не виключає необхідності укладання договору про спільне використання, між постачальником електричної енергії та основним споживачем.

Отже, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ДП "Радіоприлад" договір про спільне використання технологічних електричних мереж та вимоги законодавства щодо визначення точки продажу електричної енергії споживачу на межі балансової належності його електроустановок є підставою для зміни класу споживача за ступенем напруги з першого на другий клас, згідно з п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.

Не приймається до уваги висновок господарського суду апеляційної інстанції, що додаток 5.2 до Договору "Акт прийому-передачі електричної енергії" є лише зразком документа, при підписанні якого сторонами підтверджується фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії за певний розрахунковий період, оскільки договір про постачання електричної енергії є типовим договором, отже сторони не можуть відступати від його змісту, проте мають право конкретизувати його умови.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційної інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції дійшла до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. у справі № 908/1602/13 підлягає скасуванню в частині скасування рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 р. (складене 09.07.2013р.) у справі № 908/1602/13 щодо внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 9901 від 01.06.2005р., шляхом викладення п. 6 "Перелік точок розрахункового обліку споживача" додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та додатку №5.2 до Договору "Акт прийому-передачі електричної енергії" в редакції позивача.

В цій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2013р. (складене 09.07.2013р.) у справі №908/1602/13 підлягає залишенню без змін.

В іншій частині постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. у справі №908/1602/13 залишається без змін.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. у справі № 908/1602/13 - скасувати в частині скасування рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2013 р. (складене 09.07.2013 р.) у справі № 908/1602/13 щодо внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 9901 від 01.06.2005 р., шляхом викладення п. 6 "Перелік точок розрахункового обліку споживача" додатку №5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та додатку № 5.2 до Договору "Акт прийому-передачі електричної енергії" в редакції позивача.

В цій частині рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2013р. (складене 09.07.2013р.) у справі № 908/1602/13 - залишити без змін.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. у справі № 908/1602/13 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод агротехнічних машин" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1, код ЄДРПОУ 00235826) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69069, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926) - 802,90грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.